Писання творів – від теорії до практики

• Застановімося

У школі під час писання творів ми часто вимагаємо від дітей, щоб одразу вони писали досконало: і думка, і правопис, і граматика, у каліграфія. Ці вимоги надреальні для кожного з нас. Застановімося! Чому ми це вимагаємо від дітей? Ставлячи неможливі вимоги, ми засіваємо перші зернятка небажання писати. Читай далі…

• Розвиток дитини

Загально прийнято, що людська особистість проходить різні стадії розвитку. Незважаючи на те, що ці етапи в різних дітей і в різних культурних середовищах іноді відрізняються, їхня послідовність однакова у всьому світі. Кожна стадія – це наслідок попередньої, тому чітко визначити вікові межі дуже складно. Діти можуть виявляти неоднаковий прогрес чи регрес у поведінці на кожній стадії розвитку. Читай далі…

• На що вказують дослідження

Американський науковець Доналд Ґрейвз (Donald Graves), який багато років досліджує роботу професійних письмовців, ствердив, що ті, які мають багато досвіду в писанні, оформляють свої думки під час самого писання. Часто буває так, що вони мають лише загальний напрям, а не чітко визначену думку до часу, коли починають писати. Лише в процесі писання їхня думка роз’яснюється та уточнюється.

Канадський науковець Ан Форестер (Anne Forester) у співпраці з учителькою початкових кляс Маргарет Райнгард (Margaret Reinhard) стверджують, що дитина вчиться писати, коли пише, а не коли вивчає техніку писання. Саме писання вимагає знати літери та правила правопису. Втім вміння каліграфічно писати та вміння застосувати до писання всі правила правопису треба відрізнити від вміння оформити думки на папері. Читай далі…

• Теоретичне обгрунтування

Сьогодні побутує два підходи до того, що це писати: писати – це оформлення готових думок або писати – це можливість витончити свої думки. Читай далі…

• «Лицем до дитини»

Мета особистісно – орієнтованого навчання за принципами “Лицем до дитини” – розвинути прихильне ставлення до писання та читання. Оскільки сьогодні багато дітей не люблять писати, що є безпосереднім результатом навчального процесу, потрібно змінити підхід до уроків української мови з писання. Обговорення цього саме й є завданням цього розділу.

Філософія принципів «Лицем до дитини» – це, що писання – це процес і відповідно розвиток правопису буде поступовий.

Практичне застосування

У попередньому розділі було зазначено, що малим дітям, які ще не вміють читати, можна й треба читати казки. Так само дітям, які ще не вміють писати, можна й бажано писати записки. Пишучи такі записки, учителька чи батьки усно мають повторити, що написано в записці. Так дитина бачить, що за допомогою писання відбувається одна з форм спілкування. Ще така записка дає змогу дитині згодом «відчитати» написане.

Цікавим є те, що діти разом зі мною зробили “чарівну” скриньку, куди кладуть свої запитання до мене, те, чим хочуть поділитись зі мною, свої мрії й бажання. Це добре для мене, бо маю можливість дізнатися чим живе дитина.
Наталія М. Будзінська, м. Львів, Авторська школа М. Чумарної

У початкових клясах учителька не може проминути нагоди щось дітям написати- заголовки до дитячих малюнків, записки про погоду, написи з іменами, особисті нотатки.

Дитина вчиться, коли спілкується. (Докладніша інформація у розділі про розвиток мови. Коли ми хочемо, щоб діти в клясі писали й писали багато, то спершу треба дати їм змогу обговорити свої думки, а щойно тоді записувати їх на папері. Таке обговорення має відбуватися не клясою, а парами чи по троє, та без втручання учительки.

Процес писання свідчить, що той, хто пише, оформляє та уточнює думки під час самого писання. Тому не можна вимагати від дитини, щоб відразу все було точно оформлене та чітко й зрозуміло написане. Треба дати дитині змогу переписати, змінити, або навіть почати наново.

Коли хтось пише, то часто буває так, що треба списати багато паперу, заки щось вийде, що варте того, щоб показати комусь іншому. Велика частина написаного залишається в особистих архівах та нікому не показується. Так само в дітей. Не все, що написала дитина, мають читати інші діти чи навіть учителька. Лише деякі твори мають бути показовими. Які твори залишаються в особистому архіві (або потрапляють у смітник), а які можна читати учительці чи однокласникам вирішує той, хто їх написав.

Коли діти пишуть, то треба наголосити, що саме думки важливіші, а вже потім правильно написані слова. Немає гіршого, як учителька, яка одразу виправляє правописні та граматичні помилки, не звертаючи уваги на те, про що дитина розповіла в написаному.

Процес писання

Писання – це постійний процес. Дитина вчиться писати, коли пише, а не коли слухає чи повторює, що треба робити.

Як уже зазначалось, процес писання складається з кількох стадій – вибір теми, випробування, творіння, читання та переписування. У цьому процесі немає точного порядку. В процесі писання до деяких стадій можна повертатись кілька разів.

Процес писання

Щоб полегшити роботу з дітьми, треба дати їм декілька вказівок. Для цього можна виписати на великому аркуші паперу таку афішу. Цю афішу бажано вивісити в клясі. Ця афіша- це ніби дороговказ для дітей, але в жодному разі не може це бути закон, якого всі діти мусять дотримуватися.

Проводила “Процес писання”. Прикріпила на дошці аркуш із процесом писання на одній з парт поставила картки із вказівками, які хлопці могли використати при написанні творчої роботи. Чесне слово! Ще ніколи вони не працювали так натхненно, сумлінно і творчо, як у ту п’ятницю, коли писали твір надовільну тему.
Софійка Нагірна, м. Львів СШ “Малюк”.

Діти мають писати щодня. Спершу можна дати їм по 10- 15 хвилин на день. Якщо діти розохотяться, час можна продовжити стільки, скільки дітям потрібно. Щоб втримати ентузіязм та бажання писати, щоб твори справді писали діти, не задавайте писати твори на домашнє завдання.

Потрібно, щоб дитина писала кожний «твір» на окремому аркуші паперу. На кожному аркуші має бути ім’я, прізвище дитини та дата, коли твір був писаний. На одній картці паперу дитина має записати дату, тему і заголовок твору. Всі картки треба тримати в окремій папці- одна папка для однієї дитини. Таким чином всі твори, написані впродовж року, є в одному місці й учителька, батьки й дитина можуть побачити, який поступ відбувся за цей період часу.

Сьогодні писали твір. Попередньо написала слова до теми і розвісила в класі. Спочатку переставила парти півколом, дітям повідомила тему. Вони підійшли до мене, і ми провели мозковий штурм на тему “Весна”. Спочатку говорили лише найсміливіші. Але коли помітили, що я записую всі слова, дітей ніби прорвало. Весна була – темна, рання, світла, прекрасна, холодна, чудова, дощовита, смішна, весела, сонячна і ще безліч слів. Діти розворушились, ми розглянули ілюстрації (фото). Я прочитала вірш М. Познанської “Кольори весни”. Запропонувала послухати музику П. Чайковського “Березень. Квітень”. Прочитали слова, поговорили на тему, потім запропонувала дітям прилягти на парту, заплющити очій уявити себе на весняній галявині. Діти обговорювали свою тему між собою, групами: почали писати на чернетках. Потім перевіряли роботи один одного, просили сильніших прочитати. Деякі діти навіть встигли намалювати малюнки до своїх творів. Після уроку діти відразу ж запитали, коли будемо писати наступний твір.
Інна Канчуга, м. Львів СШ № 77

Діти потребують наслідувати вчинки дорослих. Тому тоді, коли діти пишуть, учителька має писати також. Добре було б, щоб учителька також мала папку зі своїми незакінченими творами, на які діти можуть подивитися.

Коли дитина хоче поділитися написаним з учителькою, учителька мусить звертати увагу на зміст, а не виправляти помилки. Тут слід пригадати, як ми почуваємо себе, коли нам звертають увагу не на суть того, що ми зробили, а на дрібниці. Якщо критикувати техніку писання, а не думки, діти перестануть писати, будуть боятися, а згодом і ненавидіти писати.

Уяви, що в Тебе зникла собака і ти її розшукуєш. Напиши про це оголошення. В оголошенні вкажи:

а) породу собаки;
б) масть;
в) інші прикмети;
г) де і коли загублено;
д) яка винагорода тому, хто її знайде.

Оксана З. Лісньовська, м. Львів СШ № 76

Коли учителька перечитує написане або слухає, як дитина читає, що написала, слід звертати увагу на зміст. Завжди треба похвалити щось у змісті: що було смішне чи сумне, що видалося цікавим. Можна також звернути увагу, коли щось незрозуміле та обговорити, як це можна уточнити. Втім, коли учителька висловлює думки, дитина має усвідомлювати, що може врахувати ці думки, коли буде змінювати твір або відкинути їх, бо вони їй не відповідають. Врешті, твір написала дитина, а не учителька й він мусить віддзеркалювати погляди дитини.

Процес видавання

Коли дитина написала вже багато творів, то може вибрати один, який вона хотіла б досконало опрацювати. Вибравши улюблений твір, дитина спершу самостійно, а далі з допомогою однокласників додає інформацію, виправляє правописні та граматичні помилки, оформляє зв'язок мовлення.

Дітям дуже сподобалася гусениця, яку я зробила. На ній висять творчі роботи дітей. Хочу творчі роботи дітей наклеїти (кожний має свій животик) і подарувати наприкінці року. Не знаю, чи перевіряти відразу, чи вкінці, коли їм віддаватиму. Діти дуже люблять свою гусеницю. Читають роботи інших, знаходять помилки і їх обговорюють.
Галина В. Матюшенко, м. Львів СШ № 73

Коли дитина хоче щось змінити чи поправити, вона може викреслювати те, що їй видається зайвим. Також можна дати дітям ножиці, щоб вони вирізали написані слова, фрази чи речення. Ці речення дитина може наліпити на картку паперу й дописати потрібні слова, фрази чи речення. Слід пам’ятати, що чим більше папір покреслений, що більше є змін, які зробила дитина, то більше удосконалюється процес писання.

Роботи учнів прикріплюю на дошці й стінах. Дітям це подобається. Залюбки перечитують твори своїх друзів.
Марія О. Мельник, м. Львів СШ № 64

Коли дитина вважає, що вона вже закінчила твір, то учителька може перевірити правопис, стиль написаного та каліграфію. Учителька стає “редактором”, а дитина “письменником”. З остаточною версією написаного мусить погодитися і “редактор”, і “письменник”.

Щоб дещо сформалізувати процес видавання в клясі, можна виписати на великому аркуші паперу таку афішу та вивісити її на стіні. Ця афіша – це дороговказ для дітей.

Процес видавання

Як вибирати теми

Ідея про що можна писати з’являється в дитини тоді, коли вона слухає безліч розповідей й коли бере активну участь у розмовах з дорослими й однолітками. Також дитина мусить одержувати інформацію з різних джерел- книжок, розмов, спостережень тощо. Якщо дитина не має цікавої інформації, то не має про що писати.

Слід пам’ятати, що коли дитина може самостійно вибрати тему, знає, що може залишити те, що написала та почати з чогось нового, у неї виникає бажання писати.

Вибери собі картку. Прочитай. Напиши, що далі трапилось? * Миколка біг коридором і ненавмисне зачепив Світланку. Що далі трапилось? * Івасик дуже добре їздить на велосипеді, і ось він їде, а перед ним відкритий каналізаційний люк. Що далі трапилось? * Надійка принесла до школи дуже цікаву книжку та після уроку вона зникла. Щo далі трапилось? * Петрик зовсім не вивчив уроку, і його запитала вчителька. Що далі трапилось?
Оксана М. Даниленко, м. Львів СШ № 83

Мозковий штурм

Потрібно вивісити на дошці великий аркуш паперу й задати тему, наприклад, “Різдво”.

Діти вигукують різні слова, які спадають їм на думку. Діти не мусять обов’язково підносити руку чи казати слова по черзі. Навпаки, успіх мозкового штурму полягає в тому, що в момент, коли спадає слово на думку, його треба негайно сказати. Всі слова учителька записує на аркуші. Треба записувати навіть такі слова, які, на перший погляд , не стосуються теми.

Результат мозкового штурму – список слів на основі яких діти можуть писати твори. Ще одним позитивом такого заняття є те, що після його закінчення в клясі висить аркуш паперу, до якого діти можуть підходити та користати зі слів, які написані за правилами правопису. Це стає стимулом для писання та правописним словником одночасно.

Сьогодні писали твір. Спочатку я провела мозковий штурм. Слова були найрізноманітніші. Діти швидко вибрали, про що будуть писати, кому було важко вибрати тему, я допомогла: діти вибирали картки, де був початок розповідей, які треба було продовжити. Коли перша чернетка була готова, діти зачитували свої розповіді товаришам. Мені було приємно спостерігати за дітьми. Вони намагалися дати добру пораду один одному. І що цікаво, учні прислухались до думки товариша, обговорювали, як краще побудувати речення, замінити слова. Особливо дітям сподобалося процес видавання написаного, коли вони редагували і виправляли орфографічні помилки товариша.
Леся О. Губик, м. Львів СШ № 76

Щоб мозковий штурм був успішним слід пам’ятати: 1. Оцінка слів та фраз відбувається тільки після закінчення мозкового штурму, ніколи під час нього. 2. Кількість важливіша за якість. Важливо отримати якнайбільше відповідей за обмежений час. 3. Важливо поширювати думки інших. Якщо одна пропозиція зумовлює іншу, її треба обов’язково записати. 4. Недоречні пропозиції сприймати позитивно. 5. Абсолютно все записувати.

Починаємо з інсценізації

Потрібно у групах дати дітям ролі, наприклад, лисичка, вовчик тощо. Деякі групи зможуть без вказівок відтворити героїв. Іншим групам, треба буде допомогти, наприклад, “Лисичка йде лісом і зустрічає вовка. Що вона каже?”

Коли діти вже побавилися, вони можуть індивідуально або в парах записати інсценізацію в формі п’єси або оповідання. Під час писання, діти мають право змінити хід дії, якщо вони цього бажають.

Інсценізація – це поштовх до писання, і результат писання не мусить віддзеркалювати результату інсценізації.

Ми писали оповідання. Я принесла свічку, запалила її, зашторила вікна, і почала: “Діти уявіть собі, що зараз ніч. Вилягаєте спати. І тут до вас влітають два привиди. Про що б вони могли розмовляти?” Спочатку в класі почулися крики, зойки, а потім вони почали розповідати один одному. Оля розповіла, що вони побились за яблуко і грушу. Вітька частував їх цибулею, буряком і морквою. В Алюшки вони вбивали розбійника Алі- Бабу тощо.
Оксана М. Даниленко, м. Львів СШ № 83

Починаємо з літератури

У попередньому розділі було написано про те, що дітям потрібно чути як учителька читає вголос казки, оповідання, книжки. На підставі почутих казок, дитина може написати самостійно казку. Іншими словами, дитина може взяти одного героя з однієї казки, другого – з іншої, хід дії – з третьої та створити на основі трьох почутих свою казку.

Вміння: за аналогією із прослуханим, побаченим діти складають невеличкі оповідання, казки, загадки, за таким зразком.

1. Розгляньте книжку “Колобок”.
2. Пригадайте казку.
3. Змініть казку так, щоб “Колобка” не з’їли.
4. Свою казку запишіть у зошит.
5. Проілюструйте її.

 

1. Пригадайте казку “Рукавичка”.
2. Уявіть, що дід з песиком не знайшли рукавички.
3. Що ж тоді станеться зі звірятами?
4. Запишіть свою казку в книжечку.
5. Намалюйте малюнки до казки.

 

1. Пригадайте казку “Снігуронька”.
2. Розгляньте малюнки.
3. Уявіть, що Снігуронька не розтопилась у лісі. Як їй жити влітку?
4. Запишіть свою казку в книжечку.
5. Проілюструйте її.

Оля Мазепа, м. Львів СШ № 40

Робота з книжкою
м.Львів СШ№15

Починаємо з малюнка

Діти люблять спершу намалювати малюнок, а потім написати оповідання.

Традиційно в клясах практикується, що дитина спершу пише оповідання чи твір, а потім ілюструє його. Часто ті діти, які швидше закінчують писати твір, виймають крейди чи кольорові олівці та щось малюють. Таким чином, малюнок не є частиною процесу вироблення думок.

Натомість, коли дитина спершу малює, а тоді пише, вона має змогу за допомогою малюнка осмислити свої думки.

На уроці української мови провела з дітьми творчу роботу – опис картинки. Робота була у групах. На кожну групу я дала 6-7 картинок на вибір Кожний вибрав одну картинку, яка сподобалась. Спочатку діти записували слова, які спали на думку. Потім вони писали речення, описуючи свою картинку. Коли діти завершили, зачитували свої твори. Роботи дітей не оцінювала.
Галина В. Матющенко, м. Львів СШ № 73

Починаємо з фотографій або малюнків

Роздамо дітям 5-6 фотографій або малюнків, які не поєднані тематично. Діти вигадують казку чи оповідання, поєднуючи всі фотографії чи малюнки.

Бібліотека і виставка

Коли дитина виправила та оформила свою роботу, її обов’язково треба виставити, щоб інші діти мали змогу прочитати. Якщо результат роботи – це оформлені книжечки, то вони можуть стати частиною бібліотечки в клясі. Якщо завершені твори виписано на аркушах паперу, то їх треба вивісити на стіни кляси, щоб діти їх перечитали.

Виставка книжок до теми «Великдень»
м.Львів «Школа Радості»

Програма навчання

Програма навчання Міністерства освіти і науки України – це дороговказ для учителя. Керуючись знаннями і вміннями, які подані в “Програмі”, учителька плянує, втілює та оцінює свою роботу й роботу дитини.

Подано нижчі вибіркові цитати з умінь, які передбачені “Програмою середньої загальноосвітньої школи 1 – 4 кляси”, Київ: Освіта, 1997 р., які стосуються розвитку творчого писання в початкових клясах. Підтеми такі: подача думок/ змісту, правопис, робота зі словником, каліграфія. Всі ці вміння підтримуються принципами “Лицем до дитини”.

Думки (зміст)

1 кляса

• уміє передати зміст прослуханого (с.20)
• дає загальну оцінку змісту прослуханого (с.20)
• за аналогією з прослуханим, побаченим складає невеличкі оповідання, казки, загадки за даним початком (с.21)
• складає усні розповіді за своїми малюнками (с.21)
• перевіряє написане напівголосним промовлянням (с.18)

2 кляса

• створює діалог за зразком (с.28)
• складає речення за ілюстрацією до тексту (с.28)
• складає розповідь за власним спостереженням (с.28)
• поширює речення за питаннями (с.59)

3 кляса

• складає розповіді за опорними словами, спостережуваним (с.32)
• добирає заголовок до тексту (картини) (с.67)
• письмово переказує текст- розповідь (обсягом 40 – 70 слів) за колективно складеним планом (с.67)
• будує зв’язну розповідь за малюнком, опорними словами…з чотирьох – п’яти речень (письмово) (с.67)
• напише короткий лист про свої справи, привітання (с.68)

4 кляса

• продовжує розповідь про долю героя на основі власних передбачень (с.35)
• письмово детально переказує розповідні й описові тексти ( обсягом до 100 слів) (с.77)
• пише привітання, запрошення, замітку до стінгазети (с.77)
• веде щоденник природи (с.77)
• знаходить недоліки у власних текстах та усіває їх (с.77)
• добирає до слів найвживаніші синоніми та антоніми, вводить їх у речення (с.77)

Робота зі словником

2 кляса

• користується словником (с.29)
• розташовує слова в алфавітному порядку за першою і другою буквами (с.59)

4 кляса

• користується орфографічним словником (с.76)

Процес писання

Правопис

1 кляса

• списує слова і речення подані рукописним та друкованим шрифтами (с.18, 20)
• записує на слух склади, слова і речення, вимова і написання яких збігаються (с.20)
• починає записувати речення з великої букви, у кінці ставити відповідний розділовий знак (с.20)

2 кляса

• напише під диктовку текст із 35 – 40 слів, вимова і правопис яких збігаються з опрацьованими орфограмами, передбаченими програмою, та зі словами, вимову і правопис яких треба запам’ятати (с.58)
• вживає велику букву в іменах, прізвищах людей та кличках тварин (с.58)
• відмежовує речення…в писемному мовленні (с.59)
• позначає на письмі початок і кінець речення (с.59)

3 кляса

• напише під диктовку текст (55 – 65 слів) із опрацьованими орфограмами, передбаченими програмою та словами, правопис яких треба запам’ятати (с.67)
• вживає відповідні знаки в кінці речення (с.67)
• дотримується абзаців у письмовому мовленні (с.67)

4 кляса

• напише під диктовку текст (75 – 80 слів із опрацьованими орфограмами та словами, правопис яких треба запам’ятати (с.76)

Каліграфія

1 кляса

• зв’язно і ритмічно пише малі та великі букви (с.18)
• списує слова і речення з рукописного та друкованого шрифтів (с.18, 20)
• користується письмовим приладдям (с.20)
• орієнтується на сторінці зошита (с.20)

2 кляса

• каліґрафічно правильно списує текст із дошки та з підручника (с.58)

3 кляса

• зв’язно і каліґрафічно пише букви в словах (с.67)

4 кляса

• каліґрафічно списує текст з підручника (с.76)

Оцінювання

Нижче подано вимоги “Програми навчання”, які стосуються розвитку творчого писання. Якщо ми хочемо оцінити дітей, то мусимо себе запитати: Що я хочу, щоб мої діти вміли? Великою мірою відповідь на це питання залежатиме від вимог “Програми навчання”.

Однак ті, хто працює за принципами “Лицем до дитини”, ставлять собі за мету також подати думки дітей. Як і в попередніх розділах ми розглядатимемо процес оцінювання з двох позицій: позиції учителів і позиції дітей.

Оцінювання учителем

Учителька може використовувати різні методи, щоб перевірити розвиток письма.

У цьому розділі ми розглянемо перелікову карточку і форму записаних даних, папку дитячої роботи і запитник.

Перелікова картка і форма записаних даних

Коли діти пишуть твори (не диктанти), потрібно мати систему, щоб оцінювати результати, тому що діти вживають різні слова, різні форми речень тощо. У переліковій картці учителька позначає чи дитина виконує вимоги (v), чи ні (х), чи у цьому випадку вони не актуальні (н/а). У форму записаних даних учителька вписує конкретні слова, фрази, які дитина ужила правильно або неправильно під час писання. Ці форми обліку успішності дітей мають свої переваги і недоліки:

Перелікова картка і форма записаних даних

Запитник

У наступній частині буде представлено папку дитячої роботи як зразок самооцінювання дитиною. Переглядаючи роботи у папці, учителька може використати запитник, що належно оцінити результат.

Запитник

тематика:

• Чи є різноманітність у виборі тем?
• Чи дитина повертається до однієї й тієї самої теми?
• Якщо та сама тема повторюється, чи дитина розширює її, чи зациклюється на одному й тому самому?
• Чи в один час дитина розвивала одну тему, а толі перейшла до іншої?
• Чи є зміни? Які?

словник:

• Чи дитина вживає різноманітні слова (іменники, прикметники, дієслова)?
• Чи дитина викреслює якісь слова й замінює їх іншими?
• Чи твори стають довшими?
• Чи є зміни? Які?

фантазія:

• Чи дитина пише тільки на буденні / реальні теми?
• Чи дитина пише лише на фантастичні теми?
• Чи є зміни? Які?

роль письмовця:

• Чи дитина редагує зміст?
• Чи вставляє слова, фрази, речення після повторного читання, щоб уточнити зміст?
• Чи дитина викреслює зайві або повторні слова, фрази, речення?
• Чи є зміни? Які?

зв’язок:

• Чи є вступне речення?
• Чи є заключне речення?
• Чи є послідовність розвитку дії?
• Чи є зміни? Які?

речення:

• Чи переважають прості речення?
• Чи дитина з’єднує прості речення в складні або сурядні після повторного читання?
• Чи є зміни? Які?

Аналіз письма дитини

Аналіз письма дитини – перелікова картка

Нижче подано аналогічний список для аналізу дитячих творів, лише в іншому вигляді. Деякі вчительки віддають перевагу у цій формі, оскільки вона дає змогу спостерігати на одній сторінці за розвитком кількох дітей.

ІМЕНА ДІТЕЙ:

Пунктуація:

• Пропущені крапки:
• Пропущені коми:
• Коми на місці:
• Зайві коми:
• Пропущені знаки питання:
• Пропущені знаки оклику:
• Лапки не на місці:
• Помилка пунктуації:

Правопис:

• Помилки (у заг. назвах):
• Омоніми:
• Подібні слова:
• Збіг двох слів:
• Заміна голосних:
• Пропущені голосні:
• Апострофи:
• Немає пробілу між словами:
• Множина:
• Закінчення:

Велика літера:

• Маленька літера замість великої:
• Зайва велика літера:

Відчуття слова:

• Пропущені слова:
• Зайві слова:
• Слова не на своєму місці:
• Слова, вжиті в іншому значенні:

Граматика:

• Узгодження підмета з присудком:
• Вживання займенників:
• Зрощені речення:

Самооцінювання дитиною

Як уже згадувалося, дуже важливо від самих початків дати дитині змогу самостійно керувати своїм навчальним процесом. У цьому розділі ми розглянемо папку дитячої роботи, як зразок такого самооцінювання.

Папка дитячої роботи

Дитина складає усі свої роботи у папку. Таку папку можна завести в першій клясі й зберігати до четвертої. Коли йдеться про писання творів, то в папку дитина вкладає усі завершені, незавершені твори та чернетки. Основне, щоб всюди була написана дата, коли дитина над чернеткою працювала. Переглянувши папку, дитина може простежити свій розвиток в представленні організації думок та правописі.

Читай далі…. Для дискусії та Самоаналізу

Лицем до дитини > Підручник > Писання > Від теорії до практики