Системи оцінювання з орієнтацією на особистість дитини

Дати дитині радість праці, радість успіху в навчанні, пробудити в їх серцях почуття гордости, власної гідности - це перша заповідь виховання. У наших школах не повинно бути нещасних дітей, душу яких гризе думка, що вони ні на що не здатні. Успіх в навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, що народжує енергію для подолання труднощів, бажання вчитися.

Василь О. Сухомлинський

Застановімося

Досі у школах України існує п’яти (або іноді, шести) бальна система оцінювання учнів! Після закінчення кожного уроку та підбиття підсумків учителька ставить кожній дитині оцінку, яку записує в дитячий щоденник і в учительський журнал. На запитання, як учителька визначає, яку оцінку поставити, у відповідь часто почуємо, що такі оцінки ставлять у “комплексі” - за домашні завдання, за усну відповідь, за роботу біля дошки та за поведінку під час уроку.

Застановімося над поняттям “у комплексі”. Може бути, що дитина дуже старається, але не в силі дійти до правильної відповіді. А може бути навпаки, дитина на уроці нічого не робить, заважає учительці та іншим, але відповідає правильно.

Застановімося! Якої оцінки заслуговує перша дитина, а якої – друга? Що має бути більше відзначено “в комплексі” - знання, відношення до навчання чи поведінка?

Можна ствердно відповісти, що усі компоненти мають мати однакову вагу. У такому разі і перша, і друга дитина мають отримати чотири. Але, як показали спостереження у клясах, найвірогідніше, що перша дитина отримає четвірку, а друга – трійку ( а якщо заваджала попереднього дня, то навіть двійку). Застановімося! Чи таке розв’язання позитивно впливає на навчання кляси та кожної дитини зокрема? Чи можна сказати, що така оцінка об’єктивна?

І треба було, щоб Війві посадили зі мною!

І тепер вона сидить на уроках, як статуя – не поворушиться і від Марини Сергіївни погляду не відводить. Ото, мабуть, зануда. З таких і відмінники народжується. Їм за поведінку оцінки ставлять.

Я сюди крутнуся, туди крутнуся, або повітряного змія конструюю, а Марина Сергіївна – завжди так раптово: “Вовенко, ану повтори, будь ласка, те, що я розповідала!..”

А хто знає, про що вона розповідала?

Я зирк на Мишка, зирк на Васька, а вони плечима стенають – теж не слухали.

– …Ви розповідали… – повільно починаю я і з надією дивлюся на Війві.

А вона сидить, наче нежива, наче не чує, що я чекаю від неї допомоги – тільки очі потупила. І трохи почервоніла. Мабуть, ото їй соромно за мене.

– Ви розповідали, що… – знову повторюю повільно і непомітно штовхаю Війві в плече.

Але безнадійно – вона мовчить, а учителька великими літерами пише у моєму щоденнику: “Мирослав знову неуважний на уроках – зовсім не слухає вчителя”. Добре, що хоч двійку за поведінку не вліпила.

“Війві” (с.38- 50) у книжці “Озеро Олдан”, Михайло Слабошпицький, Веселка, 1990.

Часто буває, що через брак часу на уроці учителька дає вивчити новий матеріял додому. Вдома з однією дитиною працює мама, тато та ще й бабуся, допомагаючи їй “вивчити уроки”. Натомість інша дитина змушена через домашні обставини працювати самостійно. Перша дитина приходить до школи і може відповісти на всі запитання учительки, тоді як друга дитина знає матеріял, але не повністю.

На яку оцінку заслуговує перша, а на яку друга дитина? Зі спостережень у клясах видно, що правдоподібно перша дитина буде « вчитися на п’ятірки», а друга- “на четвірки”.

Застановімося! Чиї зусилля віддзеркалює така оцінка : дитини? Чи батьків? Які обставини вона відбиває: шкільні? Чи домашні? Така система: винагороджує знання дитини? чи карає за брак знань?

Застановімося! Чи досконалою є система оцінювання, яка існує сьогодні в школах України? Чи об’єктивно оцінюємо діяльність дітей? Чи вважають діти та батьки, що оцінки об’єктивні? Як часто використовується оцінку для винагороди чи покарання?

В останній день навчання я підводила підсумки роботи класу. Кількох дітей нагородила похвальними листами за добру роботу.

Була вражена страшним переживанням своєї Світлани. Мені здавалося, що їй серце розірветься, очі не витримають прихованого жалю і ринуть сльози. Я дивилася на неї і в самої стискалося серце. Дати грамоту – означає змінити своє слово. Однак як не дати можливости досягнути того , що здається зовсім втраченим.

Я вирішила, що кожен, хто доведе в перший тиждень навчання свою працьовитість, отримає похвального листа. Згадую метушливі очі Світлани і думаю, а хіба був інший вихід? Петро і Славко також намагалися показати, що їм байдуже, проте їм було важко на душі.

Ох і боюся я за ці вразливі серця.

Надія В. Венгер м. Львів СШ № 49

У попередніх розділах ми розглянули різні техніки, які можуть використовувати і учительки, і діти, щоб оцінити навчальний процес. Особливу увагу звернемо на самооцінювання дитиною для підтримання ідеї освіти впродовж життя.

«Лицем до дитини»

Мета особистісно – орієнтованого навчання за принципами “Лицем до дитини” – сприяти розвиткові об’єктивного оцінювання досягнень дитини та розвитку в дитини системи самооцінювання. Для цього потрібно змінити систему оцінювання навчального процесу. Обговорення цього саме й є завданням цього розділу.

Читай далі:

«Лицем до дитини» > Підручник > Оцінювання

Останнє оновлення на Неділя, 25 липня 2021, 18:46