Спостереження, досліди та екскурсії — від теорії до практики
Пригадую собі, одного разу на заняттях з учительками я взяла насіння цибулі, капусти та редьки. Також взяла розчинну каву та маленькі макарони (не більші за насіння). Учительки без великих труднощів розпізнали каву та макарони. А от з насінням вже не було так просто. Мене б це так не дивувало, якби не те, що у вимогах до “Програми початкової школи” на той час, в третій клясі було таке: вміти “розпізнавати насіння… редьки, буряків, моркви”. Читай далі…
Загально прийнято, що людина проходить різні стадії розвитку. Незважаючи на те, що ці етапи в різних дітей і в різних культурних середовищах часом відрізняються, їхня послідовність однакова в усьому світі. Кожна стадія – це наслідок попередньої, тому чітко визначити вікові межі дуже складно, бо особистості можуть проявляти неоднаковий прогрес чи регрес у поведінці на кожній стадії розвитку. Читай далі…
Дитина в початкових клясах спроможна засвоїти нові поняття чи співвідношення між поняттями лише на підставі особистих переживань і досвіду. Спостереження, як хтось інший це робить чи слухання розповіді дорослих, не сприяє засвоєнню нових понять чи, як традиційно це називається, нових знань. У середньому діти, що задіяні у програмах, де використовується предметний матеріял на 30% більше успішні, ніж діти у традиційних клясах. Із комунікативно – інтерактивних форм діяльности найбільше користають діти, які мають низькі показники успішности. Результати цих дітей на 34% вищі порівняно з результатами дітей традиційних кляс. Читай далі…
Сьогодні побутує три теорії, які намагаються пояснити засвоєння знань людьми: знання, які передаються тими, що їх мають тим, які їх не мають; знання, які розвиваються за чітко означуваними стадіями, які є частково залежні від віку; знання, які створені кожною дитиною зокрема. Читай далі…
Філософія принципів “Лицем до дитини” – це те, що людина набирає знання, коли вона конструює його самостійно, а дитина, коли має можливість особисто пережити те, що хоче навчитися, перепускаючи конкретні предмети через свої руки. Практичне застосуванняПоняття, розроблені П’яже, Брунер та їхніми послідовниками часто перенесені на практиці через комунікативно-інтерактивні методи навчання. У наступній частині ми це розглянемо. Комунікативно-інтерактивні форми діяльности Коли йдеться про “комунікативно-інтерактивні форми діяльности”, то мається на увазі, що дитина самостійно у спілкуванні з іншими та інтеракції з предметним матеріялом розвиває та засвоює нову інформацію. Дитина віку початкових кляс не може зрозуміти, як вирощувати квітку, вислухавши пояснення вчительки. Вона не може розпізнати хвойний ліс, переглянувши ілюстрації такого лісу. Дитина не може зрозуміти, як виглядає місто чи село, не побувавши в ньому. Щоб засвоїти такі та інші поняття, дитина у початковій клясі мусить активно пережити такі ситуації – виростити квітку, поїхати до лісу, відвідати місто чи село, тобто зробити «відкриття».
У “комунікативно-інтерактивному навчанні” дитина використовує свій інтелектуальний потенціял, щоб створити для себе поняття, принципи і співвідношення. Щоб уможливити цей процес, дитині треба дати змогу спостерігати, клясифікувати, міряти, передбачати, описувати (на основі пережиття чи безпосередніх спостережень відповідного предметного матеріялу). Коли дитина це робить, вона “ створює особисту базу знань” . Коли діти мають нагоду це зробити, тоді можна вимагати від дітей, щоб вони робили висновки. Спостереження Одного світлого дня пан Елінгтон виводить свою клясу надвір на велику, позначену , прямокутну площу трави. Він обговорює з клясою поняття захисного забарвлення в природі. Пан Елінгтон розкидає триста кольорових трісочок на траву в межах позначеної площі – 60 червоних, 60 синіх, 60 жовтих, 60 бежових і 60 зелених. Роблячи це, він пропонує дітям уявити, що трісочки – це хробачки і що в такий світлий день на них полюватимуть пташки. Тоді він запитує: “Якого кольору хробачком хочеш ти бути?” Діти кажуть, наприклад, “Жовтим у зеленій траві я в ніякому разі не хочу бути”. Навколішки діти визбирують якнайбільше трісочок і аналізують результат. Діти знайшли 56 жовтих трісочок і тільки сім зелених. Вони обговорюють дроби і рисують графік, щоб позначити відкриття. Зверніть увагу, як така діяльність звертається до теорії конструювання знань. Вчитися про захисне забарвлення в природі більше відповідає дійсности ніж вислухати на цю тему лекцію. Діти спілкуються між собою, будучи на дворі та шукаючи трісочки, що знову природніше, ніж сидіння за партами. (Підготовлено James Ellington, учителем 4 кляси та описане Adams Johnson, 1992).
Щоб застосувати такі заняття в клясі, треба опрацювати плян роботи. Щоб дещо сформалізувати процес праці при комунікативно-інтерактивному навчанні, можна виписати на великому аркуші паперу таку афішу та вивісити її на стіні. Ця афіша – це вказівка для дітей і учителя.
Екскурсії Від учительок часто чути, що вони не радо беруть дітей на екскурсії, бо їх тяжко втримати “під контролем”. Одна з причин, чому діти поводяться інакше на екскурсії, як в клясі, те що в клясі вони мають дуже точно окреслені межі, яких нема під час екскурсії. Практика показує, що діти, котрі мають можливість у клясі вільно поводитися та самі за себе думати й плянувати, краще знають, як поводитися під час екскурсії. Ще одна неналежної поведінки дітей під час екскурсій – це неточно окреслена робота, яку вони мають проробити. У перших розділах було підкреслено, що дитина вчиться, коли щось робить, а не коли слухає. На жаль, екскурсії часто зводяться до того, що діти мають слухати що їм говорить екскурсовод або учителька.
Щоб запобігти неналежній поведінці, добре дати дітям точні вказівки, що вони мають знайти, намалювати, відвідати під час екскурсії. Після повернення до кляси діти мають нагоду оформити інформацію, яку вони зібрали під час екскурсії. Точна інформація, що діти мають зробити під час екскурсії має бути вписана у зошитах або на аркуш паперу, що їх діти беруть зі собою.
Розрівноваження У теоретичному підрозділі було представлено поняття рівноваження (equilibration) і розрівноваження (disequilibrium). Ці поняття – це протилежні сторони одного і того самого процесу. Щоб довести до рівноваження потрібно створити спершу розрівноваження. Розрівноваження можна створити спонтанно через зрілість чи досвід або його може спонукати щось або хтось. Дитина вважає, що всі яблука солодкі. Випивши кислий яблучний сік, вона застановляється над тим, чому, якщо яблука солодкі – сік кислий. Ця суперечність може спонукати дитину спитати учительку або батьків, які йому запропонують скуштувати кисле яблуко. Поступово дитина переосмислює своє розуміння поняття «яблуко» як таке, що всі яблука солодкі, на таке, що більше відповідає дійсності. Таке переосмислення можливе лише при безпосередньому досвіді.
Для спонукання розрівноваження можна використати мозковий штурм, таблиці та ілюстрації. Мозковий штурм У розділі “Писання творів, як частина навчального процесу” розглянуто, як проводити мозковий штурм для того, щоб стимулювати писання (с.82). Таку саму діяльність можна використати на початку теми, щоб довідатися, що діти знають про це поняття; наприклад, сніг, лід, Великдень, Різдво тощо. Зібравши таку інформацію, вчителька підготовляє форми діяльности, які дають дитині можливість переосмислити те, що вона вже знає. В кінці теми учителька повторює мозковий штурм і кляса порівнює свої попередні результати з кінцевими. Це форма фронтального стимулювання розрівноваження. Таблиця Перед початком теми учителька ділить клясу на групи по три-чотири дитини. Кожній з груп пропонується обговорити, а тоді вписати в таблицю, що група знає про ключові слова, які пов’язані з темою; наприклад до теми “Дерево” слова: листок, стебло, кора, стовбур, забруднення, ґрунт. Заповнені таблиці розвішують на стінах кляси. Впродовж теми дітям представляють різний предметний матеріял: листки, стебла, кору тощо, який вони мають нагоду перепустити через свої руки. Діти проводять дослідження щодо наслідку забруднення та впливу різних ґрунтів. В кінці теми учителька повторює діяльність з таблицею і кожна з груп порівнює свої попередні результати з кінцевими (Rogers, 1989: 716). Це форма групового стимулювання розрівноваження.
Малюнок Перед початком теми учителька пропонує дітям нарисувати рисунок; наприклад, до теми “Комахи” намалювати комара, сонечко, мурашку, метелика, павука. Всі результати розвішують на стінах кляси. Впродовж теми дітям виставляється для спостереження живих і неживих комах. Наприкінці теми учителька повторює діяльність рисування і кожна дитина порівнює свої попередні малюнки з кінцевими. Це форма індивідуального стимулювання розрівноваження.
Програма навчанняПрограма навчання Міністерства освіти і науки України – це дороговказ для учительки. Керуючись знаннями і вміннями, які подані в “Програмі”, учителька плянує, втілює та оцінює свою роботу і роботу дітей. Подані нижче вибіркові цитати з умінь, які передбачені у “Програмі середньої загальноосвітньої школи 1- 4 класи”, Київ: Освіта, 1997 р., які стосуються вивчення природознавства в початкових клясах. Всі ці вміння підтримуються принципами “Лицем до дитини”.
ОцінюванняОцінювання – це складова навчального процесу. У цьому розділі, як і в попередніх, ми розглянемо процес оцінювання спершу з погляду учительки, а тоді з погляду дитини. Оцінювання учителем У цьому розділі ми розглянемо письмове опитування як форму оцінювання учителькою. Письмове опитування Для підсумкового оцінювання дітям дають письмове опитування. Це може бути у формі таблиць, в які діти вписують інформацію. Наприклад, щоб визначити вміння з 3-ої кляси *назви чотири – п’ять найхарактерніших тварин лісу, поля, луки, водойми (с.116) дітям пропонується написати:
Учитель збирає таблиці й підсумовує, за кожну правильну відповідь ставить 1 бал. Кінцева оцінка визначається за шкалою: Самооцінювання дитиною Складовою процесу оцінювання мусить бути самооцінка дитиною. У цьому розділі ми розглянемо щоденник, як зразок такого самооцінювання. Щоденник Коли діти спостерігають, то мають вести щоденники, в які вони записують свої спостереження. Наприклад, для розвитку вміння 3-ої кляси *веде спостереження за рослинами (с.116) можна дітям роздати наступну схему для спостереження. Кожна дитина або група дітей малює та описує спостереження. Наприкінці визначеного часу дитина та учителька мають візуальний доказ роботи, яку виконала дитина.
Читай далі…. Для дискусії та самоаналізу Лицем до дитини > Підручник > Природознавство > Від теорії до практики |
| Останнє оновлення на Неділя, 10 квітня 2022, 12:13 |
