Виховання дітей дошкільного віку: Увага – в групі забіяка!

Дитина кривдить дитину – штовхає, б'є, кусає. Чи це нормальне явище на шляху дитячого розвитку? Скільки разів Ти чула: «Це просто так. Не роби з цього проблем. Вони виростуть і перестануть.» А як не перестануть?

Виховання дітей дошкільного віку в умовах сьогодення – це не те саме, що виховання за часів наших батьків чи дідусів та бабусь. Виховання дітей у сім'ї та в дитячому садку в минулому використовувало елементи насилля та знущання. Застосування прутика, наказування, публічне приниження, стояння в кутку, ляпас по попі були в минулому ознаками нормальної «дисципліни». Загально прийнятим було, що такі дії виховають дітей на добрих дорослих.

Виховання дітей дошкільного віку колись і тепер

Штовхання, биття й кусання – це ніщо іншого, як агресія. Досвід показує, що коли діти дошкільного віку проявляють агресію, а дорослі не втручаються, така поведінка не тільки не зникає, а ще й посилюється й переростає в старшому віці в залякування та знущання.

Чому виховання дітей дошкільного віку не може включати агресії?

Після мирної Революції гідності («Євромайдан»-у) нам слід замислитися над усіма проявами агресії та знущань в нашому суспільстві. Нажаль протягом довгих років конфлікти та непорозуміння в нас вирішувалися силою. Наслідки такого виховання дітей ми спостерігаємо всюди. Залякування, насильство, знущання, образи стали нормою в нашому повсякденному житті.

Сьогодні всім нам необхідно знайти інші – мирні та виважені шляхи вирішення конфліктів та непорозумінь для виховання дітей. Ми й наші діти мусимо виховати в собі внутрішні схеми самодисципліни без залякування, знущань та насильства.

Почнімо від найменших – від виховання дітей дошкільного віку.

Що таке залякування у системі виховання дітей дошкільного віку?

Прояви залякування відбуваються, коли дитина, яка є фізично більша або хоче відчувати себе сильнішою, неодноразово застосовує дії, які кривдять меншу або слабшу дитину. Залякування існує тоді, коли є силовий розрив у стосунках між дітьми.

Якщо дорослі не реагують на дії дітей і дозволяють дітям продовжувати аґресивну поведінку, прояви агресії можуть призвести до серйозних наслідків. Коли цькування та фізичні розправи стають системними, інтенсивними та цілеспрямованими, вони переростають у знущання.

Без правильного, обдуманого та виваженого виховного втручання дорослих, поведінка, яка кривдить іншого, може призвести до довгострокових проблем у відносинах між дітьми дошкільного віку, далі молодшими школярами, підлітками, а згодом у дорослих та суспільстві в цілому.

Знущання та залякування дають наслідки

Систематичне залякування та знущання дають безпосередні наслідки. Діти

• стають більш хворобливими
• не вміють розвивати здорові та дружні відносини
• мають труднощі в навчанні.

Сьогодні темі залякування та знущання приділяється дуже багато уваги в цілому світі – і це правильно. Тому і нам, українцям, необхідно скористатися з позитивного світового досвіду.

Чому діти дошкільного віку кривдять інших дітей?

Діти дошкільного віку кривдять один одного, коли вони

• смикають за волосся
• вдаряють один одного
• кидають іграшками
• штовхаються…

Такі дії стають системними, коли вони дають результат. Якщо дитина, погрожуючи іншій дитині, зазнає успіху (напр. Дитина вириває іграшку з рук іншої дитини, а та віддає іграшку), вона відчуває впевненість в своїх діях і негативна поведінка посилюється.

Діти дошкільного віку кривдять один одного

Якщо діти, які використовують поведінку «забіяк» і кривдять інших дітей, досягають успіху своїх цілей, як би недоречно вони це робили – то поведінка кривдження інших продовжуватиметься.

Звідки в дітей дошкільного віку береться ухил кривдити інших дітей?

Усне цькування чи фізична розправа – це форми знущання, якими нажаль займаються як діти, так і підлітки й навіть дорослі. В дошкільних групах, де існує знущання, дуже важливо переглянути поведінку дорослих вдома або в садку, звертаючи особливу увагу на прояви негативних взаємодій, які стали нормою, чи на прояви залякування дітей дорослими, які могли стати першопричиною проблеми.

Дуже важливим є зрозуміти, що дорослі безпосередньо вчать дітей – як кривдити інших коли вони кричать, сварять, погрожують, соромлять, карають дітей замість того, щоб зберігати спокій, встановлювати рамки, вирішувати проблеми, продовжувати діяльність зберігаючи взаємну повагу.

Дорослі вчать, як кривдити

Щоб ефективно усунути прояви кривдження серед дітей, ми повинні позбутися проявів знущання з боку дорослих.

Коли діти дошкільного віку кривдять один одного, чи це брак виховання, чи щось інше?

Діти, які неодноразово ображають інших, чи то усно, чи фізично, благають дорослих, щоб ті звернули увагу на їхні основні потреби та проблеми.

Кожна дія має мету

• отримати щось бажане
• привернути до себе увагу
• висловити страх, розчарування, або гнів, які поглинають дитину і на які дорослі не звертають уваги.

Замилюючись над вихованням дітей дошкільного віку Тобі необхідно задуматися над причиною прояву агресивної та неадекватної поведінки.

• Чи діти кривдять один одного щоби виразити свої почуття, тому що в них ще поки-що нерозвинуті навички самореалізації та самовираження згідно соціальних норм?

або,

• Чи діти навмисно та неодноразово кривдять один одного з метою завдати болю іншій дитині?

Коли йде мова про виховання, в центрі уваги, як правило, є діти – ті, які знущаються над однолітками й ті, які стають жертвою такого знущання. Але увагу слід також звернути на дорослих, які іґнорують, принижують і навіть моделюють форми знущання. Адже діти в садку наслідують поведінку батьків, родичів та вихователів, яку вони спостерігають.

Спостеріючи за дітьми, Тобі необхідно також чесно переглянути свою поведінку та звернути увагу на поведінку близьких дорослих, які оточують дану дитину.

• Чи взаємодії між дорослими та дітьми, або між дорослими та дорослими мають ознаки проявів знущання з боку дорослих та стають зразком поведінки для дітей?

А що робити коли в групі справжній «забіяка»?

Обговорюючи випадки коли, діти кривдять один одного в садку, нам необхідно відійти від понять «забіяка» та «жертва», тому що такі мітки зосереджують увагу на конкретних дітях, а не на соціальному середовищі, в якому дитина знаходиться.

Якщо дитині навішати ярлик «забіяка», чи «дружок» і карати її без вирішення проблем та надання прикладів альтернативної поведінки, стає щораз важче змінити таку поведінку.

Дитина ніколи не розчарує дорослого, а завжди виконає очікуване. Діти стають «забіяками», тому що дорослі назвали їх так. Коли дорослі називають дітей «забіяками», вони цькують їх, а це – форма знущання. Тому Тобі необхідно усвідомити, що прояви знущання – це набір дій, а не характерні ознаки особистості.

Замість вішання ярлика «забіяка», вихователі, і в тому числі і Ти, можуть своїм прикладом, а також у безпосередніх діях разом з дітьми, вивчити – як позитивними діями замінити негативну поведінку.

Чому важливо вихователю негайно втручатися, коли дитина кривдить дитину?

Поведінка дітей дошкільного віку є засобом спілкування. Коли дорослі часто спостерігають, що дитина займається шкідливими діями щодо інших, не треба розглядати дитину, як «погану» чи «нечемну», а радше, як особистість, яка переживає емоційні, фізичні чи соціальні проблеми, які її поглинають.

Поведінка залякування стає системною, коли дорослі не втручаються, або не надають настанов більш конструктивних навичок в момент, коли дитина садочкового віку проявляє негативну поведінку. Якщо з боку вихователів не буде адекватної реакції – така поведінка стане закономірною.

Роль вихователя

Систематичне залякування дітьми інших дітей вже стало нормою, тому що дорослі, в тому числі вихователі, не вважають своїм обов'язком втручатися, встановлюючи межі поведінки та не допомагають дітям вирішити проблеми.

Якою повинна бути виховна реакція вихователя, коли діти дошкільного віку кривдять один одного?

Коли дитина кривдить іншу дитину – це сигнал, що вона потребує рамок та вирішення проблеми. Коли дитина кривдить іншу дитину – це не привід для покарання.

Якщо дітей просто карати за їх поведінку, не звертаючи уваги на причини неадекватної поведінки і без допомоги встановити альтернативні способи висловення почуттів, цілком імовірно, що негативна поведінка буде продовжуватися, можливо навіть у більш прихований та потайний спосіб.

Коли розуміти дитячу поведінку в контексті розвитку, дорослі можуть розпізнати шкідливі дії, як можливість підтримати нові, більш конструктивні навички. Таким чином, негативна поведінка не утверджується і не стає соціальною патологією.

Від вихователів залежить, щоб контролювати і втручатися для зупинення образливої поведінки, яка наносить кривду та підтримати альтернативні прояви поведінки. Метою виховання дітей дошкільного віку є засвоїти навички, які допоможуть їм досягти успіху в задоволенні їхніх потреб та отриманні належної їм уваги.

Важливо також оцінити той факт, що для дітей пройти ці зміни в поведінці є аналогічне змінам, які відбуваються, коли дитина переходить від повзання до вміння ходити. Це важливі кроки в розвитку й вихованні дітей дошкільного віку, які потребують нашої підтримки і заохочення не менше ніж будь-які інші вміння чи знання.

«Лицем до дитини» > Виховання дітей > Виховання дітей дошкільного віку: Увага – в групі забіяка!