Курси для вчителя початкових класів

Стаття – інтерв'ю з Оксаною Винницькою про курси для вчителя початкових класів.

Автор статті – Ярина Коваль.

Стаття надрукована в ґазеті «Молода Галичина» у Львові, 17 травня 1994 р.

«Школа повинна не відтворювати, а творити новий світ»

У Львові при Інформаційно-методичному центрі управління освіти міськадміністрації ось уже третій рік діють курси «Індивідуалізація навчання в початковій школі». Про сенс їх існування моя розмова з зачинателькою курсів, уродженкою Канади, доктором педагогічних наук Оксаною Винницькою, яка вперше ступила на прабатьківську землю у квітні 1990 року.

-Пані Оксано, чому ви вирішили поміняти Київ на Львів, адже, знаю, спочатку ви вісім місяців займалися дослідницькою роботою у Київському державному педінституті іноземних мов?

-Мабуть, немає нічого дивного у тому, що я мріяла працювати у столиці України. Мені здавалося, саме звідти ітимуть зміни в педагогіці, там народжуватиметься щось нове. Але, на жаль, я швидко розчарувалася. З керівником Львівського управління освіти Михайлом Брегінем я, якщо не помиляюсь, познайомилась на одному із установчих засідань Пласту і, коли він запропонував мені реальну можливість працювати у Львові, охоче погодилась.

Відвідини Канади освітянами України – червень 1992 р.
Відвідини Канади освітянами України – червень 1992 р.
л-п: Оксана Винницька (Канада), Надія Луців (Канада), Михайло Космина (Україна), Михайло Бреґін (Україна)

-У чому, на ваш погляд, полягає необхідність того, що робите тут, і чи є вона взагалі?

-Переконана, що є. Адже зміни в системі освіти не повинні обмежуватися лише змінами гасел. І хоч як важливо, що замість тексту про Леніна у читанці текст про Шевченка, але чи тільки у цьому полягала проблема? Чи не варто зазирнути глибше в теоретичне підгрунтя, які становлять базу народної освіти в Україні? Адже криза в суспільстві зумовлена не лише словами «Ленін» чи «комуніст», а способом мислення і світоглядом, що стояь за ними. І хіба, змінивши слова, ми не можемо спричинитися до того, що підхід до людини, школи і суспільства буде таким, яким він був досі?

Роль школи – дати можливість майбутній ґенерації створити світ

-Є два типи шкіл: перший – відтворює суспільство, другий – змінює його. Перший (характерний колишньому СРСР і, вочевидь, сучасній Україні) – це удосконалена програма з опрацьованими підручниками, яку вчитель повинен точно виконати, і де роль школи – відтворити в майбутньому поколінні існуючий світ. Другий (характерний, зокрема, для Канади та США) – це програма, яка складається із загальних напрямних вмінь, знань та елементів суспільного виховання. Призначення вчителя – спрямувати зацікавлення та спроможності дітей. І, відповідно, роль школи – дати можливість майбутній ґенерації створити світ, який відповідатиме її потребам.

Початкові класи у м.Львові – 1991 р.
Початкові класи у м.Львові – 1991 р.
Портрет Леніна замінений портретом Шевченка

-А все ж таки, чим відрізняється метод навчання у початкових класах, який ви пропонуєте, і узвичаєний у наших школах?

-Ми відкидаємо, насамперед, програму Міністерства освіти такою, якою вона є, дотримуючись, проте, її загальних напрямних вмінь, знань та елементів суспільного виховання, і розробляємо свою програму, де працюємо на результат, а не на план – як такий. У нас немає сидіння в рядах, піднімання рук, опитування чи викликання до дошки, діти працюють групами, спілкуються одне з одним. Ми відкидаємо Читанку, а натомість звертаємося до дитячої літератури. І кожна дитина читає ту казку чи твір того письменника, який вона хоче. І вже на основі того складаються різні завдання. І, до речі, вчителі підтверджують, в такий спосіб діти значно більше читають, у них швидше пробуджується цікавість і навіть любов до книг. Зрештою, про відмінності можна говорити ще дуже багато.

Учні 4-го класу працюють у групах з матеріалами виготовленими учителями – Львів 1995 р.
Учні 4-го класу працюють у групах з матеріалами виготовленими учителями – Львів 1995 р.

-Але ж існує ще й оцінювання знань. За яким принципом у цьому випадку воно проводиться?

-То запитання, яке мені тут часто ставлять. Бачите, система навчання в Україні є дуже скерована на нагромадження поодинокої інформації. А в нашому ж випадку йдеться, в основному, про розвиток уміння спостерігати, спілкуватися, читати, думати. Тобто поняття оцінювання стає цілком іншим. Бо ми беремо до уваги швідкість розвитку дитини, на якому його щаблі вона перебуває, що ми мусимо робити далі, аби підштовхнути її до наступного щабля. Тобто наша мета – допомогти тому розвитку, щоб у наступних класах дитина уже могла вміти вчитися. Бачите, я вважаю, що в початкових класах учень ще належно не вчиться а розвивається.

Програма для вчителя початкових класів

-Щоб впровадити таку систему в життя, треба поламати учю систему освіти від першого класу до вступу у вузи, яка у нас наразі існує. Адже при вступі у будь-який інститут є програма, яка складається з того, що вимагається від учня, коли він закінчує школу. То чи дозволяє складена вами програма отримати ті знання, які вимагає Міністерство освіти?

-У початкових класах, про які йдеться, так. Над програмою середніх класів ми працюємо. І що я хочу сказати: системи освіти в Канаді та Америці є інші, ніж тут. І, звичайно, незаперечний факт, що діти в колишньому СРСР і тепер в Україні, котрі успішно здобули і здобувають середню освіту, мають значно більше поодиноких знань, ніж діти в Канаді. Та коли йдеться про вирішення поточних проблем, про вміння знаходити спільну думку з інакодумцями, спілкуватися, вибрати щось необхідне з лавини інформації, яка затоплює суспільство, для того, щоб, уживши її, створити щось нове, тут українські вчорашні і сьогоднішні випускники виявляються цілком безпомічними. Зовсім інакше є у нас. Бо наша система навчає давати собі раду у суспільстві, яке постійно змінюється. До речі, загально визнано, що кількість інформації після Другої світової війни подвоюється щодесять років.

Школа повинна не відтворювати, а творити новий світ
Школа повинна не відтворювати,
а творити новий світ

-Чи бачите, пані Оксано, в нашій освіті ще якусь проблему, про яку хотіли б сказати окремо?

-Так. Я дуже критично ставлюся до так званої національної школи на Західній Україні. Ми забуваємо, серед нас є і меншини, котрим, можливо, теж щось потрібно. Скажімо, Львів має дві польські школи, і тут є багато проблем. Бо у тих школах немає поняття державної освіти, оскільки національна школа (так, як вона задумана у своїх принципах) відкидає поняття меншин. І тому польські школи працюють за польськими програмами, а не за державною. Знову ж на Східній Україні, оскільки Міністерство освіти не видає підручників і матеріалів російською мовою, у російських школах діти навчаються за підручниками виданими в Росії. І це, на мій погляд, не може не викликати тривоги. У книжках дітей-українців у Канаді особливо підкреслюється, що ті книжки видані в державі Кленового Листу, а крім того, мусять мати елемент канадськості (канадськи прапор, тлумачення, що це таке – бути канадцем, поняття, принципи). І це є важливою частиною посібників. В Україні цього не робиться, а я гадаю, що, передусім, потрібно говорити про державну освіту і слід видавати підручники із тризубом та синьо-жовтим прапором і російською, і польською, і румунською мовами. Саме Україна мусить плекати у душах своїх мешканців зерно українського громадянства. І про це не можна забувати.

Україномовні підручники видані в Канаді
Україномовні підручники видані в Канаді

-І на завершення – що робитимете найближчим часом?

«Лицем до дитини» посібник для учителів
«Лицем до дитини» посібник для учителів

-Закінчу працю над змінами до мого підручника «Індивідуалізація навчання в початковій школі», на основі наступного видання якого далі провадитиму курси. Маю намір залучити до викладання на них і львівських учителів, котрі вже можуть поділитися з колегами цікавим наробком. Це по-перше. По-друге, треба братися за розробку цієї системи уже для 4 – 6 класів, щоб, можливо, з 1995 року почати впроваджувати її у життя. І, по-третє, восени цього року читатиму спецкурс «Філософські проблеми освіти» у Львівськом універчитеті. Це наразі початки, але вірю, що й зроблене принесе-таки реальну користь Українській державі.

-Наша школа переживає сьогодні не найкращі часи. Тож будемо сподіватися, п. Оксано., що для неї будуть зовсім не зайвими ваші ідеї і шукання. А життя усе розставить на свої місця.

Покинути «Для вчителя початкових класів» та перейти на сторінку «Лицем до дитини»