Твори, задачі, малюнки простим олівцем – це нормально!

Є уявлення, що олівці для малювання – це нормально. І тому, на початку навчального року, батьки закуповують набори олівців і фломастерів для дітей. Натоміть простий олівець не користується таким попитом.

Щоб купити олівці необхідно шукати за словами олівець – магазин – канцтовари.

Коли ми вчимося писати нам можуть пригодитися олівці кольорові, точилки для олівців або стругачка для олівців та можливо набір простих олівців для малювання. Олівці дають нам можливість написати помилку і її виправити.

Вчимося писати простим олівцем
Вчимося писати простим олівцем

Що таке олівець?

Олівцем користуватися зручно. Малюнки олівцем прикрашають зошити, записники, щоденники. Олівцем можна генерувати мегабайти тексту. Олівцям не потрібні батарейки. Для застосування простий олівець не потребує кількох сторінок інструкцій. Нема потреби олівці заправляти чорнилом. Олівець має приємний запах. Коли його повертати в руках, намагаючись придумати відповідні слова щоб виразити думку, олівець розслабляє.

У 2016 – 2017 навчальному році в Україні введено писання простим олівцем у 1-ому класі з рекомендацією поступового переходу на ручку (див нижче). На рівні Міністерства освіти і науки України учителям вперше офіційно надано можливість застосовувати, спостерігати та обговорювати таке нововведення у навчальний процес. Тепер навіть якщо хтось з учителів України дуже проти використання олівця у навчальному процесі, то й їм необхідно цей спосіб попробувати декілька місяців та поспостерігати й замислитися над можливими перевагами.

Чому у нас таке чітке бачення використання олівця?

Обговорюючи доцільність використання простого олівця у першому класі, ми повинні почати з того, що вибір між олівцем та ручкою не настільки суттєвий, як декотрі це представляють. Скажімо відразу: у самому використанні простого олівця, як знаряддя для нанесення міток на листок паперу, нічого поганого нема. Але варто запам'ятати, що не справа в олівці, пері чи ручці. І не від цього чи іншого шкільного приладдя залежатиме – чи наші учні любитимуть писати вірші, есеї, твори, оповідання, рецензії, інформаційні брошури…; малювати піктограми, графіки, діаграми, наочний матеріал…; чи виконувати математичні задачі, рівняння, моделювання…

Твори, задачі, малюнки олівцем
Твори, задачі, малюнки олівцем

Швидше за все на результати навчального процесу вплинемо ми – вчителі, а все шкільне приладдя та навчальна література – це звичайні допоміжні знаряддя та матеріали.

Застановімося!
Чи у Вас вдома, на роботі, в сумці… є простий олівець? Чи Ви користуєтеся простим олівцем? Коли? Чи Ви бачили, щоб хтось користувався олівцем? Якщо так, хто і коли? Якщо ні, замисліться чому? Як Ви гадаєте: яка ймовірність, що негативне відношення до використання олівця в школі пов'язані з:

  • продуманим аргументом за і проти?
  • з браком традицій та досвіду у його використанні?

Випишіть аргументи за і проти використання простого олівця в щоденному житті та під час навчального процесу!

Але насправді корисним є мудро й аргументовано підібрати інструменти для писання.

Використовуємо олівці для письма?

Досвід показує, що олівці необхідно використовувати тоді, коли є велика правдоподібність, що доведеться стерти або виправити написане.

В такій необхідності писати олівцем неодноразово перконався кожен, хто заповнював аплікаційну форму чи анкету для видачі документу, візи, чи паспорта в іноземних представництвах. Такі установи часто рекомендують заявникам, щоб вони калькували ручкою поверх міток зроблених олівцем, коли вже всі дані внесені й перевірені. Поки що в Україні ще є загальноприйнятим писати заяви, а не заповнювати анкети, але поступово ця вимога набирає популярності.

Зрештою, скажімо чесно – більшість учителів заповнює класні журнали в частині, де записуються учнівські оцінки, олівцем, надаючи учневі можливість покращити свій результат. Тільки коли вже настає необхідність здати журнал, вчитель вписує оцінки пером чи ручкою. І напевно такий підхід є гуманний та виправданий!

Писати лівою рукою
Писати лівою рукою

І ще одне! Батьки дітей, які користуються лівою рукою, стверджують, що набагато простіше випрати графітові плями, які з'являються в результаті переміщення руки та ліктя по лініях, які щойно дитина написала, ніж випрати чорнильні плями. Побажання батьків, діти яких мають особливі потреби й не вкладаються в загально-прийняті норми треба враховувати.

Тому доцільність мати олівець і вміти ним користуватися точно є, як в загальному побуті так і в учительському середовищі.

Проте, досвід показує, що в Україні ми, дорослі, використовуємо ручку, а не олівець. А також, загальновідомо, що коли ми щось пишемо й в нашому писанні з'являється помилка, або ми хочемо щось змінити, то ми викреслюємо написане (не завжди охайно й рівненько) та поправляємо, змінюємо, додаємо.

А взагалі, чи сьогоднішнім дітям 21-гого сторічччя необхідно навчитися писати, використовуючи олівець чи ручку, коли більшість людей сьогодні на роботі та в повсякденному життті друкує на комп'ютерах, телефонах та планшетах?

Прототип комп'ютера
Прототип комп'ютера

Звичайно їм все ще потрібно навчитися писати. Найвагоміший аргумент, чому дитина всеж-таки повинна навчитися тримати прилад для писання в руці й водити ним по папері – це те, що наукові дані вказують, що навчитися писати має вирішальне значення у вмінні читати. А основа всього навчання протягом усього життя – це вміння читати.

Вміння читати – основа навчання протягом життя
Вміння читати – основа навчання протягом життя

Ти, як учитель не можеш просто показати дитині серію закарлючок (а для дитини літери – це нічого іншого, як «закарлючки») і вимагати, щоб вона їх не тільки запам'ятала а ще й зрозуміла зміст, який у них закладений, коли такі закарлючки виставлені в рядок. Дітям потрібно безліч разів, різними способами, використовуючи різні знаряддя та матеріали, випробовувати літери і відтворювати їх, щоб запам'ятати. Велика кількість нагод писати олівцем, ручкою, фломастром, крейдою та іншим знаряддям надають дитині ці можливості.

Застановімося!
Мала дитина (ще до приходу в початкову школу) хоче писати, й якщо їй надати таку можливість, буде писати записки й твори зачарованим почерком. Згодом, якщо їй надати можливість та створити відповідні умови середовища, зачарований почерк перейде в творчий правопис. На Вашу думку, як можна у першому класі використати це природнє бажання викладати свою думку на папір? Скільки часу (у хвилинах) Ви присвячуєте навчанню правильно й охайно писати? Беручи до уваги можливості та виклики 21 сторіччя, по-Вашому, чи це раціональне використання урочного часу? Обгрунтуйте свою думку!

А взагалі нам необхідно визнати, що вміння відтворити, за наперід визначеними критеріями, літери – це до великої міри елементарні художні вміння.

Малюнки олівцем – складова вимога держстандарту початкової школи

Пропозиція дозволити писати олівцем у 1му класі чомусь розвинула бурхливу реакцію в освітянському середовищі. Натомість ніхто не заперечує, що малюнки можна (а навіть і треба) виконувати олівцем.

Для дитини, письмо це картинки простим олівцем
Для дитини, письмо це картинки простим олівцем

В оновлених програмах початкової школи на 2016-2017 н.р. всі згадки про олівець і використання його для малювання залишилися без змін.

Переглядаючи обговорення освітян, батьків і небайдужих громадян України, можна ствердити, що ніхто не заперечує проти використання простого олівця на уроках малювання у першому класі й навіть у середніх класах загальноосвітньої школи. Цікаво, що у багатьох учителів є упередження до помилок у виведені літер. Натомість неточне нанесення художньої лінії сприймається як нормальна частина творчого процесу.

Застановімося!
Чи оволодіння технікою тримати олівець для написання й для малювання відрізняється? Якщо так, то в який спосіб, і коли? На Вашу думку, чому така різниця у ставленні до неточностей у написанні у порівнанні з ставленням у малюванні? Чи вона виправдана з точки бачення дитини віку початкових класів? Якщо вважати що будь-яке написання міток на папері (нпр. літери чи черки) – це одне й те саме, то які зміни необхідно запровадати в технології навчання та оцінювання на уроках української мови та малювання?

Простий олівець і механічний олівець на уроках математики?

В Україні не є загальноприйнятим використовувати простий олівець на уроках математики. Проте варто згадати, що в Північній Америці не одна ґенерація набула математичні навики та вміння у школі, використовуючи олівець, а не ручку чи перо. Адже це логічно!

Простий олівець у першому класі
Простий олівець у першому класі

Для математики дійсно потрібен олівець – і то не лише в першому класі, а можливо навіть у старших класах. Кожен, хто будь коли вираховував приклади та розв'язував задачі, знає, що постійно виринає необхідність змінити підрахунок чи обчислення. А коли те, що потребує зміни написане олівцем тоді легко й зручно можна його витерти. Чим складніший підрахунок чи обчислення – тим вища ймовірність, що треба буде виправити чи замінити написане.

А ще, коли учні чи дорослі рисують графіки, лінії чи геометричні фігури, викликає необхідність декілька разів внести дані у графік (бо вони можуть змінюватися при підрахунку), чи перемалювати лінії та фігури зростає. З першого разу навіть найбільшим знавцям та професіоналам це не вдається.

Мій тато, будучи професором університету, завжди використовував чорнильну ручку й олівець. Чорнильною ручкою він писав академічні статті та розписувався на листах і документах. Простим олівцем тато розв'язував математичні обчислення; а оскільки він був інженером-хіміком у нього таких обчислень було дуже багато. Тато ніколи не наполягав, щоб його діти писали ручкою й спокійно сприймав, що у 4му – 5му класі ми з олівців перейшли на кулькові ручки. А те, що ми розв'язували математичні рівнання та задачі простим олівцем протягом всього навчання в середній школі, його тішило.
Оксана А. Винницька-Юсипович

 

Застановімося!
Перегляньте значення терміну «предметна математична компетентність» (див нище). Візьміть підручник з математики, яким Ви користуєтеся. У підручнику знайдіть вправу, завдання чи діяльність, яка сприяє розвитку предметної математичної компетентності. На Вашу думку, чи є доцільність у використанні простого або механічного олівця для її виконання? Чому? Запропонуйте зміни до оцінювання та до підручників з математики!

Помилки зроблені олівцем можна стерти

Пропозиція використовувати простий олівець у першому класі зумовлена бажанням надати дитині можливість стерти помилку. Позитивним є те, що учителям більше не треба карати дитину пониженою оцінкою, якщо вона самостійно виправить те, що вже попередньо написала.

Напевно ще прийде час, коли ми зрозуміємо, що за свідоме виправлення нам треба не лише хвалити, але ще й додавати бали до оцінки.

Пишемо у першому класі
Пишемо у першому класі

Заохочувати дітей стирати помилки не найкраща концепція коли йде мова про початкові класи. Коли вчителі заохочують дітей виправляти написане шляхом стирання ми вчимо їх, що

  • робити помилки – це погано
  • при навчанні не можна робити помилок
  • необхідно позбутися всіх помилок.

Проблема полягає в тому, що коли діти стирають помилки, вони позбавлені можливостей вчитися на помилках – а це основа для всієї творчості.

Учні вчаться найкраще в психологічно безпечному середовищі, де помилка сприймається, як буденне явище навчального процесу. Наша відповідальність як вчителів – створити безпечне середовище. У всіх можливих ситуаціях ми повинні прагнути підтримати гідність учня. Зрештою, ми всі робимо помилки!

Olena Halvitska

Отже, мої третьокласники висловили сьогодні усі свої позитивні та негативні думки з приводу писання олівцем. Перша найбільша перевага – використовуємо олівець там, де потребуємо виправлень та корекції. Плюси у використанні – не мажеться, не треба змінювати вкладку (стержень), за потреби можна підстругати. Мінуси – ним важче писати, ніж ручкою, інколи ламається, написане не так добре видно, іноді зісковзує (це, мабуть, про занадто твердий олівець).
Олена Гальвіцька, Школа №24 ім.М.Конопницької, м.Львів

Відношення вчителя до учнівської помилки вказує на те, чи вчитель цінує й поважає учня – його чи її особистість. Коли учитель вважає своїм обов'язком вказати учневі на помилку усно, чи використовуючи свою ручку, він чи вона тим самим принижує гідність дитини.

Діти та учні не повинні мати бажання «охайно» стирати – це марна витрата часу. Нам потрібно приймати викреслення, як доказ, що дитина самостійно запримітила помилку й завдала собі труду її виправити. Вміння розсудливо ставитися до особистих досягнень і вирішувати подальші кроки – є одна з основних компетентностей 21 сторіччя.

Якщо ми собі й дітям надалі нав'язуватимемо ідею, що світ має бути досконалим та що на кожне питання є одна правильна відповідь, ми надалі створюватимемо світ, який є недосяжний. Результат такого мислення є початок (чи продовження) застою. Натомість якщо ми хочемо, щоб ми й наші учні постійно навчалися протягом життя, нам необхідно позбутися нашої одержимості поняттям «правильно» і прийняти поняття «помилка» – як реальність життя, в якому всі активно вчаться, розвиваються і творять.

Застановімося!
Якщо помилка є необхідним елементом навчання, – як повинні вчителі реагувати й які повинні бути кроки, коли учні роблять помилки?

Державні вимоги України та використання олівця?

У документі «Ключові тези орієнтованих вимог до оцінювання навчальних досягнень учнів 1 – 4 класів» (Наказ МОН від 19.08.2016р.) наголошується, що у вимогах до оцінювання освітньої галузі Українська мова «…знято оцінювання каліграфії та зниження балів за виправлення…» а у вимогах до оцінювання освітньої галузі Математика «…знято вимоги щодо відступання клітинок при оформленні письмових робіт…».

У документі «Методичні рекомендації до оновлених програм початкової школи» (Лист МОН України від 17.08.2016р.) стверджується, що «…Рекомендовано користуватися олівцем у першому класі – за рішенням учителя, відповідно до рівня готовності дітей. На розсуд учителя допускається виправлення або ґумкою, або закресленням. Наявність охайних виправлень, здійснених самою дитиною, не впливає на зниження балу за роботу (час і етап переходу на кулькову ручку визначає сам вчитель, індивідуально для кожної дитини). Не рекомендовано вчителям користуватися червоною ручкою при перевірці письмових робіт в адаптаційному періоді (1 клас)…».

Не рекомендовано користуватися червоною ручкою
Не рекомендовано користуватися червоною ручкою

У документах «Державний стандарт початкової загальної освіти» (від 20 квітня 2011р.) стверджується, що «Предметна математична компетентність – особистісне утворення, що характеризує здатність учня (учениці) створювати математичні моделі процесів навколишнього світу, застосовувати досвід математичної діяльності під час розв'язання навчально-пізнавальних і практично зорієнтованих задач.»

Як учителі, які працюють за принципами «Лицем до дитини» ми маємо надати учням можливість писати, малювати, розв'язувати олівцем і витирати ґумкою те, чого вони не хочуть, щоб учитель бачив та оцінив. Рівнож ми маємо перестати понижувати оцінки за викреслення, перекреслення, поправки, виправки та почати займатися процесом навчання в якому помилка, зміна, викреслення є показником творчого процесу в набутті різноманітних життєвих компетентностей.

Помилка – показник набуття компетентностей
Помилка – показник набуття компетентностей

Вимагати використання чи пера, чи ручки, чи олівця від учня недоречно. Давайте дамо нашим учням можливості зробити продумані рішення самостійно, щоб вони відповідали їхнім потребам і які вони, набувши іншого досвіду, мають право змінити. А найважніше – давайте зосередьмо свою увагу на тому що відбувається в учнівських головах, а не на тому чи вони достеменно виконують наші забаганки, щодо оформлення письмових робіт.

Щира подяка за допомогу у виготовлені статті: Оля Пилипишин-Туз, Мирон Юсипович
Текст: Оксана А. Винницька-Юсипович

Лицем до дитини > Все про олівець > Пишемо олівцем

Останнє оновлення на Четвер, 13 серпня 2020, 09:16