Писання творів – дослідження та теоретичні основи

  • Застановімося

Багато людей не люблять писати. Чому? Чи тому, що часто виникає побоювання, що десь закрадеться правописна або граматична помилка, десь не буде коми у відповідному місці, десь вкрадеться недолуге речення? Звідки такі побоювання? Чи не найважливіша в писанні думка? Адже ми знаємо, – ми читаємо для того, щоб довідатися щось нове та цікаве. Якщо так, то навіщо боятися помилок у правописі чи пунктуації? Де загубилися думки? Читай далі

Розвиток дитини

Як у попередніх розділах, ми розглянемо природний розвиток дитини.

Загально прийнято, що людська особистість проходить різні стадії розвитку. Незважаючи на те, що ці етапи в різних дітей і в різних культурних середовищах іноді відрізняються, їхня послідовність однакова у всьому світі. Кожна стадія – це наслідок попередньої, тому чітко визначити вікові межі дуже складно. Діти можуть виявляти неоднаковий прогрес чи регрес у поведінці на кожній стадії розвитку.

Розпочався урок. Богдан старанно поправляв все, що було на парті- ручку, олівець, листок для написання твору. Вчительку слухав, дивлячись не на неї, а на своїх товаришів. Подивився на неї лише тоді, коли вона сказала встати з місця, пройтися класом і розглянути малюнки про весну. Перш ніж встати з місця (а його товариші вже пішли виконувати завдання) Богдан записав число, класна робота. (Хоча цього вчителька ще не казала робити). Дуже повільно, дуже старанно, аж висолопив язичок. Потім встав, пішов до дівчаток. Уважно прислухався до їхньої розмови. Коли зрозумів про що йдеться, почав розповідати їм, як буде писати твір. Коли я попросила сісти за парти, Богдан не квапився; ще раз по раз озирався на картини.

Мозковий штурм. Довго думав. Сказав лише одне слово. Весь час придивлявся, прислухався. Богдан то бавився кріслом, то стежив за процесом писання вчителя. Коли одна ілюстрація впала з дошки, він одразу звернув увагу, засміявся. Потім позіхнув.

На етапі “Придумай розповідь і розкажи її товаришеві” слухав Наталю Ф., що сидить поруч, потім Юлю Д. і ще одну дівчинку. Лише тоді почав розповідати, що він напише.

Писав твір самостійно. До сусідки Наталі не підглядав. Лише вона смикала його раз по раз: «Пишімо разом. Один буде диктувати, а другий писати». Богдан запротестував. Я підійшла. Він поскаржився. Ще раз ствердив, що буде писати так, як хоче. У процесі писання переживав, після кожного написаного речення закривав ковпачком ручку. Дивився то на стелю, то в кінець класу, то на картини. Пошепки повторював речення кілька разів. Запитав мене, чи можна малювати малюнок. Перевірив свій твір. Встав і пішов до сусідньої групи, оглядав потайки їхні твори. Сів на місце й почав перевіряти роботу сусідки Наталі. Сміявся з її помилок. Виправляв їх олівцем. Коли Наталя віддала йому його роботу, то Богдан швидко почав переглядати твір, витирати помилки гумко. До мене не підійшов, а сидів, спостерігав за своїми сусідами. Спокійно вклав твір в свою папку й вийшов на перерву, запитавши, який наступний урок.

Ольга П. Яремко, м. Львів СШ № 13

Мета запропонованої таблиці – забезпечити вчительок схемою для систематичного спостереження за дітьми, за тим, як розвивається вміння писати. Коли вчительки стежитимуть за поведінкою конкретних дітей, береться до уваги, що вони намагатимуться порівнювати поведінку дітей з особливостями цієї вікової групи на конкретному етапі розвитку. До того ж бажано, щоб учительки створювали відповідне середовище і пропонували дітям різні роботи, аби стимулювати їхній розвиток.

У другому класі на тему “Чарівний перстень” діти мають намалювати чарівний перстень і уявити, що станеться, коли його насадиш на пальчика. Діти залюбки писали на цю тему, вільно себе почували, не боялися поганої оцінки. Втім спостерегла, що деякі діти заглядають у зошит сусіда, не вміють думати самі. До таких учнів я підходила і питала, чи вони не мають власних бажань.
Людмила П. Михайлова, м. Львів СШ № 9

Таблиці взято з проекту “Спостереження за віковими особливостями дітей” Управління освіти міста Торонто (Канада).

Розвиток письма в дитини

(2 – 5 років)

  • Багато дітей усвідомлюють, що значення слів можна передати малюнками, символами, друкованими буквами.

(5 – 7 років)

  • Формується інтерес до навчання друкувати.
  • Багато дітей вчаться писати імена й інші слова друкованими літерами.
  • Деякі діти пишуть слова «під диктовку».
  • Деякі діти друкують власні оповідання, використовуючи «творчий правопис».

(7 – 9 років)

  • Використовують письмо для різних цілей, - наприклад, записок, фантазування.
  • Можуть не розвивати думки на письмі, побоюючися неправильного правопису чи пунктуації.
  • Починають критично оцінювати власне письмо, хочуть поділитися власним и творами з іншими.
  • Стараються писати так, щоб читач міг зрозуміти прочитане.

Під диктовку

Діти люблять диктувати оповідання, які дорослі записують. Дитина диктує, а дорослий записує слово в слово те, що дитина сказала. Дитина стоїть поруч і бачить, як дорослий записує її слова. Після закінчення, дитина читає написане в супроводі дорослого. Наукові дослідження стверджують, що пишучи «під диктовку», діти швидше починають читати. У них також з’являється бажання викладати свої думки на папері.

Процес писання. Учителька: Оксана Лабунська
Процес писання
Учителька: Оксана Лабунська, м.Львів ПШ «Дивосвіт»

На що вказують дослідження

Писати – це виявити самого себе. Пишучи, ми викладаємо свої думки, свої спостереження на папір. Виклавши їх на папір, ми припускаємо, що інші можуть з нам и не погодитися та нас критикувати.

Як пишуть професійні письмовці

Американський науковець Доналд Ґрейвз (Donald Graves), який багато років досліджує роботу професійних письмовців, ствердив, що ті, які мають багато досвіду в писанні, оформляють свої думки під час самого писання. Часто буває так, що вони мають лише загальний напрям, а не чітко визначену думку до часу, коли починають писати. Лише в процесі писання їхня думка роз’яснюється та уточнюється.

На підставі таких досліджень з’ясовано, що процес писання полягає не в тому, щоб викласти на папір продумані думки, а щоб за допомогою писання створити й поширити думку.

Я помітила, що Павло спочатку пише весь твір, а потім перечитує і ставить крапки, виправляє букви. Коли він працює, жодні сторонні звуки його не відволікають. Написавши твір, сказав: “Давайте обміняємося написаним і виправимо помилки”. Коли йому повернули його роботу, Павло ще раз перевірив і висловився вголос: “Може щось переробили?” Після чого знову почав дописувати і поширювати речення, весь час поправляючи ручкою окуляри. Закінчивши роботу, почав тихенько співати.
Людмила Осташевська, м. Львів

Доналд Ґрейвс також ствердив, що діти, як і професійні письмовці, потребують перед та під час писання уточнювати свої думки. Щоб це уможливити, їм потрібно дати змогу малювати, розмовляти, читати, задумуватися перед і під час писання. Також їм потрібно мати можливість замінити, стерти чи перекреслити частини написаного, щоб віддзеркалити пройдений процес.

На уроці творчого писання я запропонувала учням написати: “Я зірвав чарівну квітку, що трапилось далі?”

-Уявіть собі гарну лісову галявину. На ній росте багато різнокольорових квітів. Ви вирішили назбирати букет. Зірвали одну, другу, а третя виявилася чарівною.
-Намалюйте цю чарівну квітку і напишіть, що далі трапилось.

Учні писали з великим захопленням. Твори зачитували мені ( за бажанням), радилися. Решту творів діти почепили на дошці, де вони висіли чотири дні. Учні підходили читати.
Ірина Шишкевич, м. Львів СШ № 13

Доналд Ґрейвс також ствердив, що коли дітям дано нагоду писати те, що вони хочуть та коли вони хочуть , вони будуть писати більше та більше поширено, ніж коли їм давати конкретні теми до писання.

Процес писання чи техніка писання

Канадський науковець Ан Форестер (Anne Forester) у співпраці з учителькою початкових кляс Маргарет Райнгард (Margaret Reinhard) стверджують, що дитина вчиться писати, коли пише, а не коли вивчає техніку писання. Саме писання вимагає знати літери та правила правопису. Втім вміння каліграфічно писати та вміння застосувати до писання всі правила правопису треба відрізнити від вміння оформити думки на папері.

Стадії розвитку письма

Процес розвитку письма проходить декілька стадій. Перша стадія – це коли дитина пише будь – які слова, які вона знає. Характерним для цієї стадії є те, що ці слова не обов’язково мають якесь тематичне пов’язання. Навпаки, це просто набір слів. Друга стадія – це перелік предметів або подій, які якось пов’язані між собою. На третій стадії дитина описує ті речі чи події, які безпосередньо пов’язані з її життям. Наприклад, в оповіданні дитина може перелічити всі події, які сталися від того часу, коли вона прокинулася вранці, і до того часу, коли вона лягла спати ввечері. На четвертій стадії дитина починає залучати елементи фантазії та уяви. На п’ятій стадії дитина починає вживати пряму мову, епітети, метафори та алегорію (Schwartz, 1987).

Коли учитель добре знає стадії розвитку письма, він/ вона може краще оцінити зміст дитячої роботи.

З ілюстраціями було дуже цікаво. Софійка Нагірна запропонувала до кожної картки написати слово чи речення про своє враження, а я запропонувала написати творчу роботу, поєднуючи всі карки за змістом. Ми наклеїли ілюстрації на великі аркуші, а внизу діти писали свої враження, а потім – творчі роботи. Ілюстрації повісили у коридорі, і діти писали на колінах, сиділи на килимі, щоб бачити ілюстрації.
Олеся Пасічник, м. Львів СШ “Малюк”

Коли діти перебувають на четвертій або п’ятій стадії розвитку письма, вони можуть самі проаналізувати свою роботу та поступово удосконалювати свої твори.

Процес писання

Коли дитина вже на третій стадії розвитку письма, розпочинається процес писання.

Процес писання складається з кількох стадій. Одна із стадій – це вибір теми. У процесі писання тема може змінюватися.

“Під час зйомок художнього фільму на одеській кіностудії зникає сценарій і потрібно допомогти режисерові. Він передає дітям фотографію / фотографії, з якої / яких вони мають здогадатись, про що цей фільм, в якій країні відбуваються події, як розгорталися події далі (тобто після зйомки останнього кадру) і як це все закінчилось. Одне слово, їхнє завдання – відновити сценарій”. У кульмінаційні моменти я переривала розповідь і давала змогу дітям передбачити що ж трапилось? Або знайти вихід із цієї ситуації.
Галина Вархолик, м. Львів

Ще одна стадія – це стадія випробування. В дітей ця стадія може відбуватися свідомо або несвідомо. Випробування виявляється в задуманні, читанні, малюванні чи розмові з друзями. Стадія творіння полягає у виборі інформації, про яку дитина писатиме. На цій стадії дитині потрібний доступ до різноманітної інформації – книжок, журналів, афіш.

На уроках читання діти почали складати оповідання, казки, вірші. Приносять свої книжки з малюнками. Вони беруть ці книжечки і читають на уроках. Виникла суперечка, що деякі діти Не самі писали. Насправді деякі діти колись читали казку, а тепер використовують у своїх власних розповідях знайомих героїв, їхню поведінку чи пригоди.
Любов Ю. Цура, м. Львів СШ № 37

Коли твір вже написаний (але не обов’язково закінчений), настає стадія читання. Дитина читає власний текст, шукаючи неточності, відповідності поданого змісту, можливості організаційних чи мовних змін. Коли дитина знаходить щось, що їй видається неправильним, розпочинається стадія переписування (Graves, 1984).

Вибери собі картку. Прочитай і придумай (запиши) закінчення.

*В одному царстві, в одному державстві жили – були сестричка Оленка і братик Іванко. І ось одного разу…
* За високими горами, за синіми морями був маленький гарненький острів, де…
* Жили – були дід та баба, і був в них синок Іванко – дурник. Та якось…
* Жили – були Півник і Котик. Жили вони дружно й весело, та одного разу…
* Надворі було темно. Андрійко нічого не бачив. Раптом за собою почув він несамовитий крик…

Оксана М. Даниленко, м. Львів СШ № 83

Слід пам’ятати, що немає точного порядку для процесу писання. Часто трапляється, що дитина може почати зі стадії творіння, перейти на стадію випробування, тоді щойно зупинитися на стадії вибору теми, а потім повернутися до написаного тексту та перейти стадію читання. До деяких стадій дитина може повертатися кілька разів.

Стадії розвитку правопису

Мала дитина хоче писати, не вміючи читати. Кожна мама чи батько може підтвердити, що їхня дитина, не вміючи читати, виводила на папері “карлючки”, наслідуючи писання дорослих.

Зачарований почерк

Американці науковці Ґудман і Ґудман (Goodman and Goodman) ствердили, що діти, які виростають у довкіллі, де є книжки, й які слухають читання дорослих, почнуть писати без знань техніки оформлення букв та правил правопису. Такий спосіб вираження можна назвати «зачарованим почерком».

Творчий правопис

З часом дитина випробовує літери та витворює свої способи правопису, так званий “творчий правопис”. Перший вияв такого правопису – це писання однієї літери, щоб позначити ціле слово. Далі дитина пише дві – три літери, як зображення одного слова. Переважно дитина пише літери, які позначають приголосні звуки, пропускаючи літери, які позначають голосні. Згодом дитина витворює власну систему правопису. Вона переузагальнює правило, переносячи правила правопису на невідомі слова. Деякі правила, які створила дитина, збігаються зі стандартними правилами, а декотрі – ні. Експериментуючи, дитина переходить на стандартну систему правопису.

Самостійно оформлені правила

Наукові дослідження на Заході вказують, що коли діти пишуть літери, які не співзвучні з правописними нормами, це показники самостійно оформлених граматичних правил, а не “помилки” через неправильно завчені правила.

Кожна дитина відмальовувала свою ліву і праву руку. Ліва рука – це рука Білоручки, а права – рука Трудівниці, далі діти розмальовували руки відповідно до їх призначення. А потім писали на руці дієслова, які стосуються, чи пасують до Білоручки, чи Трудівниці.
Неля П. Кіндрат, м. Львів СШ № 42

Виявляється, що такі “помилки” неминучі в процесі навчання. Самостійно оформлені правила правопису (які виражаються, як «помилки» в традиційному розумінні слова) дають змогу виробити основу для подальшого навчання. Це корисніше, ніж вивчати безліч правил. Врешті, учительки можуть ствердити, що багато дітей вміє, як папуги, повторити вивчені граматичні та правописні правила, але потім роблять ті самі «помилки».

Статеві відмінності

Наукові спостереження за дітьми свідчать, що дівчатка краще пишуть у формальних, контрольованих обставинах, а хлопчики в неформальних, вільних обставинах. Одне слово, дівчатка в початкових клясах писатимуть більше, коли їм задаватимуть конкретні теми, а хлопці- коли їм даватимуть змогу писати про що завгодні ( Donald Graves). Цікаво ствердити, що обставини, які діють в багатьох початкових клясах України, сприяють розвиткові вміння писати в дівчаток і нехтують розвитком хлопчиків.

З таким твердженням треба поводитися обережно. Тільки тому, що наукові дослідження свідчать, що дівчатка більше писатимуть, коли їм задано конкретні теми й визначено час у клясі, не означає, що їм не потрібно навчитися як писати, коли вони самі мають вирішувати тему й час. Навпаки, головно дівчаткам треба давати змогу, щоб вони вирішували, про що й коли писатимуть.

Так само з хлопчиками. Тільки тому, що існує припущення, що хлопчики писатимуть більше, коли їм не задавати конкретних тем, та давати змогу вибрати час, не означає, що не треба їм давати змоги писати на дуже конкретно визначені теми. У подальшому житті хлопчикам, як і дівчаткам, траплятимуться ситуації, у яких вони будуть змушені виконати конкретне завдання за обмежений час. Тому хлопчикам треба допомогти виробити вміння давати собі раду в таких обставинах.

Теоретичне обґрунтування

Результат писання – це викладення думок чи інформації на папір. Остаточний результат такого писання – це твір, есей, вірш, конспект, курсова робота чи інше.

Сьогодні побутує два підходи до того, що це писати: писати – це оформлення готових думок або писати – це можливість витончити свої думки.

Писання як результат

Декотрі теоретики вважають, що писати можна тоді, коли на основі продуманих думок виготовляється плян, за яким викладатимуться в писаній формі слова, речення та абзаци. Така теорія традиційна й зумовлена колишнім браком паперу, обмеженою можливістю писати та відсутністю комп’ютерної техніки. Проте такий підхід є основним у шкільних підручниках України.

Писання як процес

Інші теоретики вважають, що процес викладення думок- це нагода їх продумати та проаналізувати. Участь у процесі писання – це можливість розв’язати проблеми чи скристалізувати думки. Писання дає змогу переосмислити думки, допоки їх проаналізують та скритикують інші. Коли людина пише, вона творить думки й тому писання вимагає аналізу й синтезу багатьох рівнів думання.

Процес писання. Учителька: Любов Мисів
Процес писання
Учителька: Любов Мисів, м.Львів ПШ «Дивосвіт»

Теорія правопису

Залежно від теорії писання, якої ми дотримуємося, ми матимемо відповідне уявлення і про правопис. Якщо ми переконані, що писання – це результат, тоді ми сподіваємось охайно й правильно написаного тексту. Якщо ми переконані, що писання- це процес, ми визначаємо потребу існування декількох чорновиків, в яких правопис та синтакса поступово стандартизуватимуться.

«Лицем до дитини»

Філософія принципів «Лицем до дитини» – це, що писання – це процес і відповідно розвиток правопису буде поступовий.

Читай далі…. Практичне застосування

Лицем до дитини > Підручник > Писання > Дослідження та теорія

Останнє оновлення на Середа, 03 лютого 2021, 09:46