Писання творів – дослідження та теоретичні основи
Багато людей не люблять писати. Чому? Чи тому, що часто виникає побоювання, що десь закрадеться правописна або граматична помилка, десь не буде коми у відповідному місці, десь вкрадеться недолуге речення? Звідки такі побоювання? Чи не найважливіша в писанні думка? Адже ми знаємо, – ми читаємо для того, щоб довідатися щось нове та цікаве. Якщо так, то навіщо боятися помилок у правописі чи пунктуації? Де загубилися думки? Читай далі… Розвиток дитиниЯк у попередніх розділах, ми розглянемо природний розвиток дитини. Загально прийнято, що людська особистість проходить різні стадії розвитку. Незважаючи на те, що ці етапи в різних дітей і в різних культурних середовищах іноді відрізняються, їхня послідовність однакова у всьому світі. Кожна стадія – це наслідок попередньої, тому чітко визначити вікові межі дуже складно. Діти можуть виявляти неоднаковий прогрес чи регрес у поведінці на кожній стадії розвитку.
Мета запропонованої таблиці – забезпечити вчительок схемою для систематичного спостереження за дітьми, за тим, як розвивається вміння писати. Коли вчительки стежитимуть за поведінкою конкретних дітей, береться до уваги, що вони намагатимуться порівнювати поведінку дітей з особливостями цієї вікової групи на конкретному етапі розвитку. До того ж бажано, щоб учительки створювали відповідне середовище і пропонували дітям різні роботи, аби стимулювати їхній розвиток.
Таблиці взято з проекту “Спостереження за віковими особливостями дітей” Управління освіти міста Торонто (Канада). Розвиток письма в дитини
Під диктовку Діти люблять диктувати оповідання, які дорослі записують. Дитина диктує, а дорослий записує слово в слово те, що дитина сказала. Дитина стоїть поруч і бачить, як дорослий записує її слова. Після закінчення, дитина читає написане в супроводі дорослого. Наукові дослідження стверджують, що пишучи «під диктовку», діти швидше починають читати. У них також з’являється бажання викладати свої думки на папері.
На що вказують дослідженняПисати – це виявити самого себе. Пишучи, ми викладаємо свої думки, свої спостереження на папір. Виклавши їх на папір, ми припускаємо, що інші можуть з нам и не погодитися та нас критикувати. Як пишуть професійні письмовці Американський науковець Доналд Ґрейвз (Donald Graves), який багато років досліджує роботу професійних письмовців, ствердив, що ті, які мають багато досвіду в писанні, оформляють свої думки під час самого писання. Часто буває так, що вони мають лише загальний напрям, а не чітко визначену думку до часу, коли починають писати. Лише в процесі писання їхня думка роз’яснюється та уточнюється. На підставі таких досліджень з’ясовано, що процес писання полягає не в тому, щоб викласти на папір продумані думки, а щоб за допомогою писання створити й поширити думку.
Доналд Ґрейвс також ствердив, що діти, як і професійні письмовці, потребують перед та під час писання уточнювати свої думки. Щоб це уможливити, їм потрібно дати змогу малювати, розмовляти, читати, задумуватися перед і під час писання. Також їм потрібно мати можливість замінити, стерти чи перекреслити частини написаного, щоб віддзеркалити пройдений процес.
Доналд Ґрейвс також ствердив, що коли дітям дано нагоду писати те, що вони хочуть та коли вони хочуть , вони будуть писати більше та більше поширено, ніж коли їм давати конкретні теми до писання. Процес писання чи техніка писання Канадський науковець Ан Форестер (Anne Forester) у співпраці з учителькою початкових кляс Маргарет Райнгард (Margaret Reinhard) стверджують, що дитина вчиться писати, коли пише, а не коли вивчає техніку писання. Саме писання вимагає знати літери та правила правопису. Втім вміння каліграфічно писати та вміння застосувати до писання всі правила правопису треба відрізнити від вміння оформити думки на папері. Стадії розвитку письма Процес розвитку письма проходить декілька стадій. Перша стадія – це коли дитина пише будь – які слова, які вона знає. Характерним для цієї стадії є те, що ці слова не обов’язково мають якесь тематичне пов’язання. Навпаки, це просто набір слів. Друга стадія – це перелік предметів або подій, які якось пов’язані між собою. На третій стадії дитина описує ті речі чи події, які безпосередньо пов’язані з її життям. Наприклад, в оповіданні дитина може перелічити всі події, які сталися від того часу, коли вона прокинулася вранці, і до того часу, коли вона лягла спати ввечері. На четвертій стадії дитина починає залучати елементи фантазії та уяви. На п’ятій стадії дитина починає вживати пряму мову, епітети, метафори та алегорію (Schwartz, 1987). Коли учитель добре знає стадії розвитку письма, він/ вона може краще оцінити зміст дитячої роботи.
Коли діти перебувають на четвертій або п’ятій стадії розвитку письма, вони можуть самі проаналізувати свою роботу та поступово удосконалювати свої твори. Процес писання Коли дитина вже на третій стадії розвитку письма, розпочинається процес писання. Процес писання складається з кількох стадій. Одна із стадій – це вибір теми. У процесі писання тема може змінюватися.
Ще одна стадія – це стадія випробування. В дітей ця стадія може відбуватися свідомо або несвідомо. Випробування виявляється в задуманні, читанні, малюванні чи розмові з друзями. Стадія творіння полягає у виборі інформації, про яку дитина писатиме. На цій стадії дитині потрібний доступ до різноманітної інформації – книжок, журналів, афіш.
Коли твір вже написаний (але не обов’язково закінчений), настає стадія читання. Дитина читає власний текст, шукаючи неточності, відповідності поданого змісту, можливості організаційних чи мовних змін. Коли дитина знаходить щось, що їй видається неправильним, розпочинається стадія переписування (Graves, 1984).
Слід пам’ятати, що немає точного порядку для процесу писання. Часто трапляється, що дитина може почати зі стадії творіння, перейти на стадію випробування, тоді щойно зупинитися на стадії вибору теми, а потім повернутися до написаного тексту та перейти стадію читання. До деяких стадій дитина може повертатися кілька разів. Стадії розвитку правопису Мала дитина хоче писати, не вміючи читати. Кожна мама чи батько може підтвердити, що їхня дитина, не вміючи читати, виводила на папері “карлючки”, наслідуючи писання дорослих. Зачарований почерк Американці науковці Ґудман і Ґудман (Goodman and Goodman) ствердили, що діти, які виростають у довкіллі, де є книжки, й які слухають читання дорослих, почнуть писати без знань техніки оформлення букв та правил правопису. Такий спосіб вираження можна назвати «зачарованим почерком». Творчий правопис З часом дитина випробовує літери та витворює свої способи правопису, так званий “творчий правопис”. Перший вияв такого правопису – це писання однієї літери, щоб позначити ціле слово. Далі дитина пише дві – три літери, як зображення одного слова. Переважно дитина пише літери, які позначають приголосні звуки, пропускаючи літери, які позначають голосні. Згодом дитина витворює власну систему правопису. Вона переузагальнює правило, переносячи правила правопису на невідомі слова. Деякі правила, які створила дитина, збігаються зі стандартними правилами, а декотрі – ні. Експериментуючи, дитина переходить на стандартну систему правопису. Самостійно оформлені правила Наукові дослідження на Заході вказують, що коли діти пишуть літери, які не співзвучні з правописними нормами, це показники самостійно оформлених граматичних правил, а не “помилки” через неправильно завчені правила.
Виявляється, що такі “помилки” неминучі в процесі навчання. Самостійно оформлені правила правопису (які виражаються, як «помилки» в традиційному розумінні слова) дають змогу виробити основу для подальшого навчання. Це корисніше, ніж вивчати безліч правил. Врешті, учительки можуть ствердити, що багато дітей вміє, як папуги, повторити вивчені граматичні та правописні правила, але потім роблять ті самі «помилки». Статеві відмінності Наукові спостереження за дітьми свідчать, що дівчатка краще пишуть у формальних, контрольованих обставинах, а хлопчики в неформальних, вільних обставинах. Одне слово, дівчатка в початкових клясах писатимуть більше, коли їм задаватимуть конкретні теми, а хлопці- коли їм даватимуть змогу писати про що завгодні ( Donald Graves). Цікаво ствердити, що обставини, які діють в багатьох початкових клясах України, сприяють розвиткові вміння писати в дівчаток і нехтують розвитком хлопчиків. З таким твердженням треба поводитися обережно. Тільки тому, що наукові дослідження свідчать, що дівчатка більше писатимуть, коли їм задано конкретні теми й визначено час у клясі, не означає, що їм не потрібно навчитися як писати, коли вони самі мають вирішувати тему й час. Навпаки, головно дівчаткам треба давати змогу, щоб вони вирішували, про що й коли писатимуть. Так само з хлопчиками. Тільки тому, що існує припущення, що хлопчики писатимуть більше, коли їм не задавати конкретних тем, та давати змогу вибрати час, не означає, що не треба їм давати змоги писати на дуже конкретно визначені теми. У подальшому житті хлопчикам, як і дівчаткам, траплятимуться ситуації, у яких вони будуть змушені виконати конкретне завдання за обмежений час. Тому хлопчикам треба допомогти виробити вміння давати собі раду в таких обставинах. Теоретичне обґрунтуванняРезультат писання – це викладення думок чи інформації на папір. Остаточний результат такого писання – це твір, есей, вірш, конспект, курсова робота чи інше. Сьогодні побутує два підходи до того, що це писати: писати – це оформлення готових думок або писати – це можливість витончити свої думки. Писання як результат Декотрі теоретики вважають, що писати можна тоді, коли на основі продуманих думок виготовляється плян, за яким викладатимуться в писаній формі слова, речення та абзаци. Така теорія традиційна й зумовлена колишнім браком паперу, обмеженою можливістю писати та відсутністю комп’ютерної техніки. Проте такий підхід є основним у шкільних підручниках України. Писання як процес Інші теоретики вважають, що процес викладення думок- це нагода їх продумати та проаналізувати. Участь у процесі писання – це можливість розв’язати проблеми чи скристалізувати думки. Писання дає змогу переосмислити думки, допоки їх проаналізують та скритикують інші. Коли людина пише, вона творить думки й тому писання вимагає аналізу й синтезу багатьох рівнів думання.
Теорія правопису Залежно від теорії писання, якої ми дотримуємося, ми матимемо відповідне уявлення і про правопис. Якщо ми переконані, що писання – це результат, тоді ми сподіваємось охайно й правильно написаного тексту. Якщо ми переконані, що писання- це процес, ми визначаємо потребу існування декількох чорновиків, в яких правопис та синтакса поступово стандартизуватимуться. «Лицем до дитини»Філософія принципів «Лицем до дитини» – це, що писання – це процес і відповідно розвиток правопису буде поступовий. Читай далі…. Практичне застосування Лицем до дитини > Підручник > Писання > Дослідження та теорія |
| Останнє оновлення на Середа, 03 лютого 2021, 09:46 |
