Система оцінювання – для дискусії та обговорення

• Застановімося

Часто буває, що через брак часу на уроці учителька дає вивчити новий матеріял додому. Вдома з однією дитиною працює мама, тато та ще й бабуся, допомагаючи їй “вивчити уроки”. Натомість інша дитина змушена через домашні обставини працювати самостійно. Перша дитина приходить до школи і може відповісти на всі запитання учительки, тоді як друга дитина знає матеріял, але не повністю. Читай далі…

• Розвиток дитини

Відомо, що кожна людина проходить конкретні стадії розвитку. Ці стадії розвитку подібні в усьому світі, хоча є і особливі варіянти в межах конкретних дітей та культур. Тому, що кожна наступна стадія є наслідком попередньої, немає чітко визначених вікових меж; особистості часто демонструють нерівномірний розвиток, а навіть регрес, відповідно до норм, характерних для кожної стадії. Читай далі…

• На що вказують дослідження

Ставлення до самого себе прийнято називати самооцінкою. Особа зі здоровою самооцінкою: визнає свої недоліки, довіряючи собі у різних можливих ситуаціях; бере на себе відповідальність; погоджується на нові виклики, завдання та досвід з ентузіязмом, займає загалом позитивну позицію.

Особа з нездоровою самооцінкою: уникає ситуацій чи випробувань, в яких вона/ він може не досягти успіху; почуває себе некомпетентною, неуспішною, бездарною, нелюбленою і безпорадною; звинувачує інших і всіх невдачах; не вважає, що його/ її сильні сторони чи таланти варті підтримки чи визнання. Читай далі…

• Теоретичне обгрунтування

Сьогодні побутує декілька трактувань поняття «помилка»: результат вивченого матеріялу; показник стадії у процесі розвитку; необхідність у творчому процесі.

Можна виокремити дві системи оцінювання: система норм і система критеріїв. Читай далі…

• «Лицем до дитини»

Філософія принципів “Лицем до дитини” – це, що помилка – це показник стадій у процесі розвитку; що система критеріїв в оцінюванні є тією системою, що співзвучна із принципами особистісно-орієнтованого навчання; що мета оцінювання має бути для встановлення діягнозу та вдосконалення навчального процесу.

• Практичне застосування

Оцінювання в школі – це шлях до самооцінювання.

Якщо діти роблять помилки, це означає, що вони потребують або більше часу для творчости, або більше конкретного досвіду для того, щоб просунутися через відповідний рівень у своєму розвиткові. Учителька має встановити критерії оцінювання і повідомити їх дітям ще до того, як вони розпочали роботу. Читай далі…

• Програма навчання

Програма навчання Міністерства освіти і науки України – це дороговказ для вчительки. Керуючись знаннями і вміннями, які подані у Програмі, учителька плянує, втілює та оцінює свою роботу й роботу дітей. Читай далі…

Для дискусії

1. Учителька записала в щоденнику:

“Учора, переглядаючи зошити з читання, вирішила не ставити оцінок, а роздати наліпки. Спочатку хотіла дати в кожний зошит, а потім подумала, що не всі ж однаково стараються. На жаль, є кілька таких діток, які ведуть зошити як-небудь. Може, їм це не подобається, а може, просто з лінощів (я ще не знаю). В результаті моїх міркувань, четверо дітей наліпок не отримали. Боже, скільки було радости, коли діти отримали зошити з наліпками (я використала їх уперше). А ті, четверо, почувалися некомфортно. Ось я і думаю тепер: чи правильним було моє рішення?” (Н.В.О.)

Враховуючи схему “Розвиток стосунків з дорослими» і параграф “Розвиток самооцінки”:

• Підготуйте рекомендації для Н.В.О.

2. Знаючи про результати дослідницької роботи Роберта Розенталя і Леонори Якобсон (див. с.190-191), висловіть своє ставлення до клясної диференціяції в початковій школі, коли сильних дітей приділяють до першої, середніх до другої, а слабших до третьої паралелі?

• Що позитивного у такій системі поділу?
• Що негативного?
• На Вашу думку, чи позитиви виправдовують негативи?
• Обґрунтуйте свою відповідь!

3. В Україні діти у школах відчувають тиск у гонитві за високими оцінками. У наслідок цього більшість переконана, що потрібно списувати. Зважаючи на те, що Ви знаєте про концепцію “помилок” і про “систему контролю”:

• Як би ви змінили ситуацію, щоб уникнути цього?

4. Франк Сміт (1986:259) вважає, що «вчителеві, який не може без тестів визначити чи учень вчиться, чи ні, не місце в клясі. За обличчями можна виявити, коли учні не сприймають матеріалу. Вони вчаться доти, доки їм не стане нудно або щось не збентежить, і ця нудьга чи збентеженість залишають слід. Не завжди можна визначити, чи учень вчить конкретний предмет у конкретно відведений час, але це вже не так важливо, якщо Ви не параноїчний бюрократ». Пам’ятаючи про мету оцінювання:

• Чи Ви погоджуєтеся, чи не погоджуєтеся із Франком Смітом?
• Чому?

Самоаналіза

1. Чи часто я даю нагоду дітям самостійно оцінити свою працю? Чи можуть діти в моїй клясі взаємно аналізувати результати праці? Чи даю я змогу дітям оцінити, крім результатів праці, свої стосунки під час виконання роботи у групі?

2. Чи записую я спостереження за дітьми, щоб пізніше проаналізувати їхній поступ. Якщо дитина робить помилку або ж поводиться неналежно, чи зосереджуюся на цій помилці, чи шукаю можливости виявити причину її виникнення? Чи намагаюся знайти нагоду, щоб похвалити цю дитину?

3. Чи, розмовляючи з дитиною та з її батьками, звертаю увагу на досягнення цієї дитини порівняно з її попередніми успіхами чи з успіхами одноклясників?

4. Чи порівнюю і протиставляю дитину його/ її братам і сестрам? Чи тлумачу поведінку чи поводження дитини крізь призму відомостей про його/її батьків? Чи оцінюю я дитину незалежно від його/ її родичів?

5. Чи намагаюся хвалити всіх дітей? Чи хвалю декого постійно, а інших – рідко або й ніколи? Чи записую те, кого я хвалю, щоб упевнитися, що хвалю тих дітей, які мають якісь труднощі, так само часто, які тих, хто має успіхи?

Лицем до дитини > Підручник вчителя > Оцінювання > Для дискусії