Система оцінювання – від теорії до практики
На запитання, як учителька визначає, яку оцінку поставити, у відповідь часто почуємо, що такі оцінки ставлять у “комплексі” – за домашні завдання, за усну відповідь, за роботу біля дошки та за поведінку під час уроку. Застановімося над поняттям “у комплексі”. Читай далі…
У початковій школі в дітей розвивається самоусвідомлення – від егоцентризму до здатности дивитися на себе з погляду іншого. Можна передбачити, що у процесі спостереження за поведінкою окремої дитини вчительки намагатимуться зіставити отримані результати з характеристиками стадій розвитку. Запропоновано вчителькам зразок для систематичного спостереження над тим, як розвиваються стосунки дітей із дорослими. Читай далі…
Завдяки дослідженням із пізнавальної психології сьогодні ми знаємо, що під час навчального процесу діти непасивні сприймачі, які вбирають у себе навчальний матеріял, а, радше, активні учасники процесу засвоєння будь-якої інформації. Ставлення до самого себе прийнято називати самооцінкою. Особа зі здоровою самооцінкою: визнає свої недоліки, довіряючи собі у різних можливих ситуаціях; бере на себе відповідальність; погоджується на нові виклики, завдання та досвід з ентузіязмом, займає загалом позитивну позицію. Особа з нездоровою самооцінкою: уникає ситуацій чи випробувань, в яких вона/ він може не досягти успіху; почуває себе некомпетентною, неуспішною, бездарною, нелюбленою і безпорадною; звинувачує інших і всіх невдачах; не вважає, що його/ її сильні сторони чи таланти варті підтримки чи визнання. Читай далі…
Філософія принципів “Лицем до дитини” – це, що помилка – це показник стадій у процесі розвитку; що система критеріїв в оцінюванні є тією системою, що співзвучна із принципами особистісно – орієнтованого навчання; що мета оцінювання має бути для встановлення діягнозу та вдосконалення навчального процесу. Практичне застосуванняУ кожному з попередніх розділів ми обговорювали окремі стратегії оцінювання. У цьому розділі ми, по-перше, подивимося, які є практичні шляхи підвищення самооцінювання дітьми; по-друге, розглянемо, які конкретні кроки потрібно зробити для того, щоб обмежити упередженість учительки у процесі оцінювання; і врешті-решт, розвинемо думку про те, що головна мета оцінювання полягає в тому, щоб вдосконалювати процес навчання. Оцінювання як шлях до самооцінювання Помилка Вище ми вже розглядали, що діти роблять помилки, і це нормально, оскільки свідчить про те, що задіяно творчі сили і що відбувається процес навчання. Якщо діти роблять помилки, це означає, що вони потребують або більше часу для творчости, або більше конкретного досвіду для того, щоб просунутися через відповідний рівень у своєму розвиткові (тобто більше можливостей щось писати і чимось експериментувати, спостерігати за чимось, орудувати предметним матеріалом тощо). Те, що діти часто сприймають свої помилки як щось негативне, чого потрібно уникати, найчастіше залежить від реакції вчительки на ці помилки. Зосередження на своїх помилках і намагання уникнути їх виробляє в дітей пасивність, яка гальмує творчість і перешкоджає навчанню. Заохочення до навчання Найкраще заохочувати дітей за системою, де: а) учительки зосереджують увагу дітей на тому, що вони роблять правильно, а не на тому, що в них виходить погано. б) пояснюючи завдання чи діяльність, учитель подає дітям письмові вказівки та орієнтири, пам’ятки, перелікові картки, які вказують на результат.
Подано нижче список слів і виразів, які, як показує практика, заохочують дітей до роботи, і формують їхню позитивну самооцінку. Список склали Ольга Волощенко, Наталя Древняк, Оксана Даниленко, Надія Новосельська, учителі «Школи радості» м. Львова.
Часто діти не закінчують своїх робіт, або закінчують їх не так, як сподівається цього вчителька. Стається так тому, що дітям бракує чітких вказівок. Щоб досягнути позитивного результату, учителька має чітко висловлювати свої вимоги. Те, як створити чіткі й точні критерії, буде описано в розділі «Встановлення критеріїв оцінювання» (див. нище с.201-203). Тепер ми хочемо зупинитися на тому, як доступно пояснити дітям, що вони мають робити. Роблення книжечки У попередніх розділах йшлося про те, що діти самостійно або у групах виготовляють книжечки, проєкти, афіші тощо, у яких вони записують, ілюструють або якось інакше опрацьовують конкретну інформацію. Перед початком такої роботи учителька мусить дітям повідомити, що вони мають зробити та скільки «балів» вони отримають за кожне виконане завдання. Цю інформацію треба виписати на великий аркуш паперу і вивісити у клясі, щоб інформація була доступна всім дітям. Пропонуємо зразок такого інформативного листка.
За кожне виконане завдання дитина отримує “бали”. Менше або більше “балів” не можна набрати – тільки повну суму. Також можна розробити систему, коли дитина набирає неповну кількість «балів». У заплянованій роботі будуть ілюстрації (або картинки) із відповідним коментарем. Закінчивши роботу, дитина отримує «бал» за кожну підписану ілюстрацію (чи картинку). Критерії надавання «балів» мають бути записані на великому аркуші паперу та вивішені у клясі, щоб усі діти могли їх бачити.
За кожну підписану картинку дитина отримує один “бал”. Дітям треба звернути увагу: якщо в книжечці буде 6 птахів і 4 комахи, то сума буде 5 за птахів (більше “балів” немає) і 4 за комахи. Як обмежити упередженість учителя Інколи вчительки розповідають, ніби батьки протестують, якщо вони не виставляють оцінки за кожне завдання дітей або не відсилають результати тестів додому. Це, можливо, так і є, але це не дає права учителькам так чинити. Батьки реагують на дії вчительок на те, що на їхню думку, має відбуватися у школі (Smith, 1996:145). Оцінювання за системою критеріїв на практиці У параграфі “Застановімося” (с. 185-186) цього розділу описано сучасну ситуацію в клясах України, коли оцінювання відбувається “комплексно”. Як ми вже зрозуміли з теоретичної дискусії в цьому розділі, така система змушує вчительку до системи норм. Щоб поставити дитині оцінку, учителька починає порівнювати її з іншими. На противагу цьому, оцінюючи діяльність, учителька має встановити критерії оцінювання і повідомити їх дітям ще до того, як вони розпочали роботу. По-перше, такий підхід сприятиме тому, що дитина усвідомлюватиме, чого від неї вимагають і прагнутиме успішно завершити конкретну роботу. По-друге, «логічним є спочатку вирішити, що є найважливіше і що потрібно вкінці перевірити, ніж спершу учити, чи надавати різноманітну інформацію і досвід, а потім виявляти, що було досягнено, а що ні» (Biehler and Snowmann, 1991:278). Встановлення критеріїв оцінювання Навчання має проводитися залежно від форми і змісту оцінювання, а оцінювання має відповідати викладеному матеріялові. «Знання можна оцінити письмовим або усними завданнями і тестами. Розвиток вмінь можна оцінити за шкалою чи переліковою карткою, де визначено конкретні вміння або їхні супутні елементи. Розвиток загальних людських цінностей можна оцінити, ставлячи перед учнями якусь соціяльну чи моральну проблему…» (Barnett and Smith, 1992:184). З огляду на численні роботи освітян-практиків (Mager, 1984; Barnett and Smith, 1992:185), для того, щоб створити критерії плянування (про це йтиметься далі) та оцінювання, ми рекомендуємо таке:
Подано нижче зразки критеріїв для оцінювання вмінь і знань дитини за поданими вище вказівками. До кожного зразка вказано предмет та вимоги “Програми навчання” Міністерства освіти і науки України з посиланням та відповідну сторінку документа. предмет: розмовна мова/мова на слух Переваги для запровадження критеріїв оцінювання та, що при їхньому використанні: Наступна схема подає аналіз критеріїв оцінювання із вказівками її встановлення:
«Оцінку учнівської роботи потрібно звести до критеріїв, на які наголошують під час навчання» (Maeroff, 1991). У початкових клясах дітей не можна оцінювати за роботу, яку вони виконують поза межами кляси разом із батьками, дідусями чи бабусями, старшими братами, сестрами, або ж самі. Перед вами декілька зразків критеріїв оцінювання різних навчальних предметів. предмет: мова (читання)
предмет: мова (писання творів) предмет: математика предмет: природознавство програма навчання: *самостійно фіксує результати спостережень і узагальнює їх (3 кляса – с. 116) критерії оцінювання: Поспостерігавши за ростом рослини, дитина пояснить три характеристики розвитку рослин, на основі заповненої таблиці.
Роля учительки Як уже згадувалось у попередньому розділі, на висновки вчительок щодо того, як дитина виконує завдання, може вплинути декілька чинників, що ускладнюють об’єктивність оцінювання. Ми вже розглянули кілька ідей, як уникнути цієї суб’єктивности. У розділі, де йшлося про сприймання на слух і про розвиток розмовної мови, було зазначено, що важливо, аби, використовуючи форму записаних даних, учительки обов’язково викладали факти, а не інтерпретували їх. У розділі про організацію навчального процесу було наведено конкретні приклади і обговорено проблеми, як забезпечити об’єктивність учительок у викладенні фактів. Коли вчительки, плянуючи заздалегідь навчальний процес, визначають критерії оцінювання, коли вони створюють такі види діяльности, які сприяли би розвиткові тих знань і навичок, які пізніше оцінюватимуть – суб’єктивність оцінювання буде мінімальною.
Потрібно відійти від стереотипу, що учителька керує всім навчальним процесом та контролює його. Мета особистісно – орієнтованого навчання- кожній дитині створити умови для всебічного розвитку відповідно до її зацікавлень і здібностей. Тому важливо, щоб діти усвідомлювали, що вони самі керують своїм навчанням, що в житті вони будуть або використовувати те, чого навчилися, або шкодувати, що не навчилися. За подальший життєвий шлях відповідає дитина (а за малолітнього відповідають батьки), а не вчителька, школа чи керівник. Оцінка для вдосконалення Нам варто перейти від тестування, яке зосереджене на виявленні, що діти не знають, до оцінювання, щоб виявити, що насправді знають діти, як вони мислять та яке їхнє ставлення до навчання. Оцінюючи, ми маємо перейти від заборони використовувати допоміжні матеріали, схеми, книжки, простий предметний матеріял під час тестування, до використання калькуляторів, комп’ютерів, книжок, записок та предметного матеріялу (Van de Walle,1994:66). Співбесіда Усне опитування та усні екзамени – це форма оцінювання, яка поширена в Україні. Саме ці форми оцінювання зумовлюють в дітей стрес, сприяють виникненню упередженого ставлення вчительки до тої чи іншої дитини, і не вдосконалюють навчального процесу. Чому ці форми дальше постійно переважають у системі освіти – насправді велика загадка. Як згадувалося в розділі про сприймання мови на слух та розвиток розмовної мови, усну мову можна використовувати з такою метою: розмовна мова для комунікації, розмовна мова для навчання, розмовна мова для виступу (с.30-32). Досить важко визначити, де саме усне опитування та усні екзамени найкраще відповідають цим трьом цілям. Коли йшлося про розмовну мову для виступу, було стверджено, що діти виступають перед клясою лише тоді, коли вони підготували матеріал заздалегідь та мали нагоду випробувати свій виступ перед малою групою дітей або у співпраці з учителькою. У фронтальному виступі, оцінюють уміння виступати (зміст виступу має бути погоджений заздалегідь). Альтернативою усного опитування є індивідуальна бесіда. “Хоча проведення бесід може здатися радикальним відступом від традиційних методів тестування, воно практично відображає зміст слова оцінювання – “сидіти з” (з грецького) учнем для того, щоб упевнитися, що його або її відповідь на запитання або вирішення завдання справді відповідає тому, що на перший вигляд виглядає” (Wiggins, 1989). Використовуючи систему індивідуальної співбесіди, потрібно послідовно опитувати сильних і слабких дітей. Будь-яка дитина, яка відповідає після найсильнішої дитини, порівняно з нею буде сприйматися як слабша. Будь-яка дитина, яка відповідає після найслабшої дитини, сприйматиметься як сильніша» (Biehler and Snowman, 1993: 589). Програма навчанняПрограма навчання Міністерства освіти і науки України – це дороговказ для вчительки. Керуючись знаннями і вміннями, які подані у Програмі, учителька плянує, втілює та оцінює свою роботу й роботу дітей. Подані нижче вибіркові цитати з умінь, які передбачені “Програмою середньої загальноосвітньої школи 1 – 4 класи, Київ: “Освіта”, 1997 р. Перелік пов’язаний з уміннями оцінювати навчальний процес і результати роботи дітей початкових кляс. Всі ці вміння підтримуються принципами “Лицем до дитини”. Вміння оцінювати процес і результати роботи
Читай далі…. Для дискусії та самоаналізу Лицем до дитини > Підручник > Оцінювання > Від теорії до практики |
| Останнє оновлення на Неділя, 25 липня 2021, 18:47 |
