Розвиток мови в дітей початкових кляс – від теорії до практики

  • Застановімося

    Людина вживає мову для спілкування. У спілкуванні відбувається обмін інформацією, спостереженнями, особистими думками. З боку слухача усе спілкування має елемент незнаного. Той, який слухає, не знає наперед, що говоритиме той, кого він слухає. Читай далі

  • Розвиток дитини

    Загальновизнаним фактом є те, що всі люди проходять через конкретні стадії розвитку. Хоч у різних дітей та в різних культурах ці стадії можуть мати неоднакову тривалість, втім їх послідовність однакова в цілому світі. Хоча кожна стадія виникає з перередньої, ці стадії не мають чітко визначених вікових меж, і дітям часто потрібно неоднакові проміжки часу, щоб перейти до наступного етапу розвитку. Читай далі

  • На що вказують дослідження

    Мозок у дорослого важить приблизно 1,4 кілограми. Об'єм, структура та розвиток людського мозку цікавлять багатьох людей, зокрема і батьків новонароджених дітей, учителів та науковців. Дослідження над мозком тривалі й об'ємні. Сьогодні ми знаємо, що фізичний розвиток мозку проходить конкретні етапи розвитку та, що довкілля впливає на розвиток мозку. Читай далі

  • Теоретичне обґрунтування

    Сьогодні побутують три теорії, як саме розвивається мозок людини: мозок, у якому закладено все до народження дитини (статичний мозок); мозок, який розвивається під впливом стимулів (мозок під впливом довкілля); мозок, який розвивається, коли дитина має нагоду брати участь у розіноманітних діяльностях (мозок під впливом взаємодії). Читай далі

  • «Лицем до дитини»

    Мета особистісно-орієнтованого навчання за принципами «Лицем до дитини» – якнайбільше відтворити реальний світ у стінах кляси. Для цього потрібно замінити підхід до розвитку мови та клясного спілкування.

    Філософія принципів «Лицем до дитини» – це те, що мозок людини розвивається під впливом взаємодії дитини з довкіллям.

Практичне застосування

У реальному світі людина не слухає наперід їй відому інформацію та не говорить те, що слухач вже знає. Натомість у клясі ми часто маємо ситуацію, коли діти мають прислухатися до співрозмовників, які говорять те, що вони вже знають. Нема потреби застосовувати в клясі дії, які не відповідають реаліям щоденного життя. Нелогічним навчати дітей таких дій, які не пригодяться їм у подальшому житті.

Розвиток зв'язків між клітинами у мозку залежний від взаємодії дитини з довкіллям. Не досить дати дитині велику кількість інформації та оточити її найкращим технічним обладнанням та найновішою літературою, надрукованою на високоякісному папері з кольоровими ілюстраціями. Щоб розвинути якнайбільше зв'язків між клітинами, дитина має постійно співставляти нову інформацію з уже відомою. Щоб досягти максимального ефекту, таке співставлення має відбуватися за допомогою усного мовлення. Треба пам'ятати, що дитина вчиться, коли говорить, а не коли слухає.

Після першого уроку, який я провела групками, була приємно здивована, коли побачила, як два мої «мовчуни» брали активну участь у дискусії, і всі діти з групи уважно їх слухали. Я нарешті почула голос учнів, які мовчали, коли їх запитували на звичайному уроці.
Оксана Працьовита, м. Львів

Але як пристовувати реальний світ у клясі, адже те, що знає одна дитина, може бути зовсім невідомим для іншої. Як зробити так, щоб кожна дитина мала можливість зіставити нову інформацію з уже відомою?

Кожній групі, навіть сидячи по двоє за партою, роздав малюнки, на яких були зображені тварини. Кожна група мала придумати опис до малюнка, не називаючи тварини, а діти мусіли були відгадати назву. Робота пройшла цікаво. Видно було, що дітям сподобалося.
Андрій М. Тростинський, м. Львів СШ №9

Насамперед треба розрізняти розмовну мову для комунікації, розмовну мову для навчання та розмовну мову для виступів. По-друге, треба подолати в собі упередження, що діти не здатні щось зробити, якщо їм не подати точно всієї інформації наперед. По-третє, треба усвідомити, що контроль за діями має бути в руках дітей, а не учительки. Діти робитимуть непередбачені речі й вибиратимуть для себе правильний шлях, який не завжди збігатиметься зі шляхом учительки.

Розмовна мова для комунікації

У традиційних клясах відохочують дітей від розмовної мови для комунікації – неформальні привітання, плітки, анекдоти, переповідання, що відбувалося під час вихідних тощо. Проте розмовна мова для комунікації забезпечує основну потребу в житті людини і тому таке спілкування дуже корисне дітям, бо воно віддзеркалює реальну потребу, яка існує в сім'ї, на роботі, в громаді (Booth, Swartz, Zola, 1994:253-254). Унаправлення такої форми розмовної мови мусить відбуватися в клясі.

Діти можуть один одному розповідати, що відбувалося під час вихідних, що їм сподобалося із телевізійних програм, що сталося на майдані гри. Всі це роблять одночасно парами. Іншими словами, одна дитина з пари говорить, а інша слухає. Коли перша закінчить говорити – друга починає розповідати. Діти можуть перебивати одне одному, тоді виникатимуть суперечки. У клясі стане шумно. Це позитивне.

Дуже багато дає дітям розповідь один одному. Спочатку вони лише сприймали почуте від товариша і переказували вголос почуте. А за цей короткий час діти вже критичніше вислуховують приятеля, ставлять уточнюючі запитання, щоб потім розповідь була цікавою і змістовною.
Марія М. Демчишин, м. Львів СШ № 15

На кінець можна завершити тим, що діти перекажуть щось цікаве, що почули від свого співрозмовника, комусь іншому в клясі. В цей спосіб дитина має сприйняти інформацію та передати її дальше. Дитина, яка розповідає першою, може прислухатися, чи друга, дитина правлильно переповідає. Тоді вирине дискусія між дітьми, чи перша дитина досить точно й зрозуміло переповідала, та чи друга дитина досить сконцентровано слухала. У клясі знову буде шумно, бо триватимуть дискусії, а можливо, й суперечки.

В перший день після канікул я попросила дітей, щоб вони п'ять хвилин розповіли один одному, як провели канікули. А потім, коли закінчать розповідь, сповістили клас, що цікавого вони почули від сусіда. Виникла проблема: дехто нічого не робив і не міг нічого розповісти (причина: хворів, сварили батьки).

Тобі я запропонувала придумати, як би вони хотіли провести канікули. В дітей загорілися очі, вони пропонували цікаві, неймовірні речі: полетіти в космос, спуститися під землю і подивитися, що там всередині, перетворитися на хмаринку і літати в далекі краї…
Тетяна Філімонова, м. Львів СШ№62

Перед проведенням таких занять потрібно обоговорити з дітьми «правила гри». На початку учителька може визначити деякі ключові поняття, як наприклад:

Кмітливий слухач

Потрібно пам'ятати, що основне – це вироблення вміння спілкуватися (див.: «Програма навчання»).

Розмовна мова для навчання

У традиційних школах дітям не надають нагод думати вголос чи говорити допоки вони зрозуміють. Douglas Barnes (1976) називає це «дослідницьким говорінням» (exploratory talk) і стверджує, що така форма позначається частими ваганнями, перефразуваннями, помилковими починаннями і змінами напрямку. Коли діти говорять, вони переосмислюють накопичену інформацію, поєднуючи те, що вони знають з новим. Така форма дуже відрізняється від традиційної форми усного опитування.

У групах активно тривало обговорення. В той час я двічі зробила зауваження Юрі Ф, бо він зачіпав інших дітей і, здавалося, не працював. Виявилося, що група, в якій був Юра, виконала завдання. І саме Юра усім допоміг розв’язати задачу.
Оксана Ф.Турко, м. Добромиль

Замість того, щоб кожна дитина робила завдання самостійно, потрібно дати нагоду дітям обговорити завдання парами або малими групками. Сильніші діти можуть допомагати слабшим. Може виринути непорозуміння, бо одна дитина вважатиме, що одна відповідь правильна, а інша дитина не буде погоджуватися. Після обговорення діти можуть записати відповіді. Передбачається, що діти можуть записати різні відповіді, хіба що мета завдання є дійти до спільного знаменника чи розв'язки. Такі дискусії групками дітей можна пристосувати на уроках математики, читання чи природознавства.

Під час роботи цікаво було спостерігати за дітьми, але головне, що після цієї роботи ми змогли з дітьми скласти таблицю, тому що діти працювали парами і бачили, що було не так, а що вдалося. Всі думки дітей записала на дошці у дві колонки: «Треба» і «Не можна».
Марія Я. Політило, м. Львів СШ №76

Розмовна мова для виступу

Розмовна мова для виступу – це мова під впливом писаного слова.

У реальному світі непідготовані люди не мають виступати перед групою людей. Ми всі знаємо, як нецікаво та нудно слухати промовців, які непідготовані.

Запропонувала учням гру «Телевізор». Щодня 3-4 учнів готують повідомлення на різні теми / одні теми, які я пропоную, інші діти підбирають самі, наприклад: «Твій вихідний день», «У нас в класі», «На перерві», «Що я люблю робити у свій вільний час», «Вечірня казка», «Цікаві новини». Ця гра дуже захопила учнів. Вони навіть самі виготовили з великої коробки телевізор і дуже всі хочуть виступати. Хлопчик, який вів «Вечірню казку» склав вірш, а декілька дівчат із власної ініціятиви на щодень складають програму передач.
Любов Я. Турянська, м. Стрий

Якщо мета – дати дітям нагоду розвинути здібності виступати перед публікою, то треба спочатку дати дітям нагоду випробувати те, що вони будуть говорити перед клясою у присутності свого друга чи подруги та опісля – малої групи одноклясників. Дати нагоду дітям порадити одні одним, що зробити, щоб поліпшити виступ. Щойно після декількох спроб дати дитині нагоду виступити перед клясою. Заохочувати дітей користуватися записками, наочністю, графіками тощо під час виступу.

Програма навчання

Програма навчання Міністерства освіти України – це дороговказ для учителя. Керуючись знаннями і вміннями, які подаються у «Програмі», учителька плянує, втілює та оцінює свою роботу і роботу дитини.

Розмовна мова для навчання
Розмовна мова для навчання
Учителька Надія Дацко ПШсв. Софії

Подані нижче вибіркові цитати з умінь передбачені «Програмою середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи», Київ: Освіта, 1997р., які стосуються сприймання мови на слух та розвитку розмовної мови у початкових клясах. Підтеми такі: сприймання на слух, розмовна мова для комунікації, розмовна мова для навчання, розмовна мова для виступу. Всі ці вміння підтримуються принципами «Лицем до дитини».

Сприймання на слух

1 кляса

  • сприймає розповідь невеликих казок, оповідань, віршів (с.20)
  • визначає на слух межі речення (с.20)
  • слухає читання художнього твору (с.39)

2 кляса

  • слухає читання художнього твору (с.39)
  • слухає читання, розповідь, пояснення, відповіді учителя або товариша (с.28)

3 кляса

  • усвідомлено слухає читання і розповіді учителя та однокласників (с.31)

4 кляса

  • уважно і зацікавлено слухає товариша і доповнює його відповідь під час бесіди (с.45)

 

Розмовна мова для комунікації

1 кляса

  • правильно вживає ввічливі форми звертання (с.31)
  • культурно звертається до дорослого і ровесника (с.104)

2 кляса

  • планує висловлення залежно від того, до кого звертається мовець, з якою метою і за яких обставин (с.28)
  • вживає слова ввічливості відповідно до ситуації (с.59)

3 кляса

  • вживає слова ввічливості, звертання, слова, які виражають прохання, пропозицію, побажання у відповідних ситуаціях (с.67)

4 кляса

  • володіє навичками культури спілкування (з повагою ставиться до думки товариша) (с.45)
  • дотримується основних етичних правил спілкування (с.77)

 

Розмовна мова для навчання

1 кляса

  • уміє давати загальну оцінку змісту прослуханого (с.20)

2 кляса

  • складає розповідь за власними спостереженнями (с.28)
  • удосконалює власні висловлювання (с.59)
  • будує найпростіші міркування (с.59)

3 кляса

  • розповідає про свої спостереження за природою, пов'язуючи їх з прочитаним (с.32)
  • усно будує міркування за даним початком та зразком (с.68)

4 кляса

  • бере участь у колективному обговоренні питання, поставленого вчителем (с.45)
  • уважно і зацікавлено слухає товариша і доповнює його відповідь під час бесіди (с.45)
  • наводить переконливі арґументи, відстоюючи власні думки під час обговорення (с.45)
  • складає міркування за даним початком (с.77)
  • доводить правильність висловленої думки (с.119)

 

Розмовна мова для виступу

1 кляса

  • уміє передавати зміст прослуханого (с.20)

2 кляса

  • переказує своїми словами зміст науково-пізнавального тексту (с.28)
  • близько до тексту переказує зміст оповідання, казок, байок (с.28)
  • змальовує словесну картину до частини тексту (с.28)
  • будує усну розповідь обсягом чотири-п'ять речень за картиною, опорними словами і зачином (с.59)
  • усно описує нескладні предмети (після їх розгляду та бесіди про істотні ознаки) за даним зразком (с.59)
  • переказує (докладно) текст-розповідь за поданим планом (с.59)

3 кляса

  • переказує (повно, вибірково, стисло) зміст прочитаного (с.32)
  • складає розповіді за опорними словами, малюнками, спостереженнями (с.32)
  • усно… (докладно) переказує текст-розповідь (обсягом 40-70 слів) за колективно складеним планом (с.67)
  • будує зв'язну розповідь за малюнком, опорними словами з п'яти-шести речень (усно) (с.67)
  • усно описує найпростіші явища, предмети за зразком (с.68)

4 кляса

  • переказує близько до тексту, стисло прозовий текст (с.35)
  • розповідає казку (с.35)
  • членує текст на логічно закінчені частини, стисло передає зміст кожної з них (усно) (с.77)
  • усно переказує розповіді й описові тексти (обсягом до 100 слів) (с.77)
  • складає усні розповіді за опорними словами і картиною, за аналогією з прочитаним, за окремими епізодами кінофільму, за сценами дитячого спектаклю (обсягом сім-вісім речень) (с.77)
  • будує усні порівняльні науково-популярні та художні описи за зразком (с.77)

Оцінювання

Оцінювання є невід'ємною частиною навчального процесу. У цьому та в наступних розділах ми розглянемо процес оцінювання з погляду учительки та дитини.

Якщо ми хочемо оцінити результати, то спочатку мусимо себе спитати: «Що я хочу, щоб діти вміли робити?» Великою мірою відповідь на це запитання залежатиме від «Програми навчання», вимоги якої подані вище. Однак все ж таки кожна учителька мусить самостійно вибрати вміння, які вона хоче, щоб діти засвоїли.

Оцінювання учителем

Те, що учителька керує оцінюванням у клясі – закономірно. У цьому розділі ми розглянемо один вид оцінювання вчителем – форма записаних даних.

Вже минуло два місяці, відколи ми почали ділитися своїми враженнями від почутого. Після весняних канікул діти мали завдання- розповісти сусідові про те, як провів канікули. Приємним було те, що діти вже спокійно розповідали про рівні події, уважно слухали співрозмовника. Не було байдужости, всі розповідали про почуте. Мова стала у них чіткіша, лаконічніша.
Надія Лесь, м. Львів СШ № 15

Форма записаних даних

Форма записаних даних містить у собі короткі описи конкретних спостережень, зроблені учителем. Наступна форма записаних даних є для оцінювання мови на слух та розвитку розмовної мови. Вона подана як зразок системи оцінювання. Користуючися такою формою, треба мати на увазі, що вписуються лише ті зауваження, які пізніше не піддадуться мильній інтерпретації (Barnet and Smith, 1992: 185). Якщо користуватися такою системою, то потрібно виготовити окрему форму для кожної дитини (дивись окремі зразки). Спостереження та зауваження треба вписувати регулярно (але не обов'язково щоденно). На основі записаних даних учителька робить висновки, як сприяти подальшому розвиткові дитини.

Сприймання мови на слух та розвиток розмовної мови
Сприймання мови на слух та розвиток розмовної мови

Самооцінювання дитиною

Складовою процесу оцінювання мусить бути самооцінка дітей. У цьому розділі ми розглянемо інвентаризаційну форму, однак треба пам'ятати, що це не єдина можлива форма самооцінювання.

Інвентаризаційна форма

Інвентаризаційна форма – це список «інвентарю». На сьогодні нас цікавить розвиток мови й тому інвентаризаційна форма має складатися зі слів, які дитина мала б використати.

Робота у групах
Робота у групах
Учителька Романія Черешньовська, м.Львів СШ№15

Діти можуть і мають самостійно спостерігати за своїм розвитком мови на слух та розмовної мови. Для такої роботи можна застосувати інвентаризаційні форми, які кожна дитина переглядає та заповнює під час процесу. Поданий зразок розрахований на розвиток вміння у 2-ій клясі:

  • вживає слова ввічливості відповідно до ситуації (с. 59).

Я вживаю слова ввічливості
Я вживаю слова ввічливості

Карточки роздають кожній дитині на початку роботи у групах чи в парах. На карточках можуть бути вписані ввічливі слова або діти можуть самостійно їх вписати. Під час роботи кожна дитина самостійно зазначує скільки разів він/вона сказали слово ввічливості іншим дітям. Наприкінці заняття дитина сумує результат.

Читай далі… Для дискусії та самоаналізу

Лицем до дитини > Підручник > Розвиток мови > Практика

Останнє оновлення на Вівторок, 05 липня 2016, 12:02
 


Лицем до дитини (стор.30)

Лицем до дитини (стор.31)

Лицем до дитини (стор.32)

Лицем до дитини (стор.33)

Лицем до дитини (стор.34)

Лицем до дитини (стор.35)

Лицем до дитини (стор.36)

Лицем до дитини (стор.37)

Лицем до дитини (стор.38)